Дороги - Анатолий Новиков, Артур Эйзен, Эстрадно-симфонический оркестр Всесоюзного радио и Центрального телевидения

Эх, дороги...

Пыль да туман,

Холода, тревоги

Да степной бурьян.

Знать не можешь

Доли своей,

Может, крылья сложишь

Посреди степей.

Вьется пыль под сапогами

степями, полями.

А кругом бушует пламя

Да пули свистят.

Эх, дороги...

Пыль да туман,

Холода, тревоги

Да степной бурьян.

Выстрел грянет,

Ворон кружит:

Твой дружок в бурьяне

Неживой лежит...

А дорога дальше мчится,

пылится, клубится,

А кругом земля дымится

Чужая земля.

Край сосновый.

Солнце встает.

У крыльца родного

Мать сыночка ждет.

И бескрайними путями,

степями, полями

Всё глядят вослед за нами

Родные глаза.

Эх, дороги...

Пыль да туман,

Холода, тревоги

Да степной бурьян.

Снег ли, ветер, -

Вспомним, друзья!

Нам дороги эти

Позабыть нельзя.

Ех, дорогі...

Пил та туман,

Холода, тривоги

Та степовий бур'ян.

Знати не можеш

Частки своєї,

Може, крила складеш

Серед степів.

В'ється пил під чоботами

степами, полями.

А кругом вирує полум'я

Та кулі свистять.

Ех, дорогі...

Пил та туман,

Холода, тривоги

Та степовий бур'ян.

Постріл гримне,

Ворон кружляє:

Твій дружок у бур'яні

Неживий лежить...

А дорога далі мчить,

припадає пилом, клубиться,

А навколо земля димиться

Чужа земля.

Край сосновий.

Сонце встає.

Біля ґанку рідного

Мати синочка чекає.

І безмежними шляхами,

степами, полями

Всі дивляться слідом за нами

Рідні очі.

Ех, дорогі...

Пил та туман,

Холода, тривоги

Та степовий бур'ян.

Чи сніг, вітер, -

Згадаймо, друзі!

Нам дорогі ці

Забути не можна.