Es Mi Soledad - Antonio Orozco

lloro e invento lamentos

que disfrazan verdades que encuentro.

Miento y escondo la angustia al descubrir que miento,

por la cobardía que vive en mi,

lloro y asumo en silencio

los errores que tuve y enseñan saber.

Es mi soledad, la que me insulta pegada a mi piel,

la que me grita tienes que aprender, es mi soledad.

Es mi soledad la que no quiere ser, la que tiene el rencor,

la que me lleva siempre a suplicar

por esos versos y caricias que me enseñótu amor.

Es mi soledad la que se deja ver, la que me haráaprender,

la que me lleva siempre a recordar

lo que es la amarga, pura y dura, soledad.

Es mi soledad.

Frío que siento perfecto, consuelo de tontos,

orgullo de necios, palabras sin fondos,

mi ahogo es sincero, en el mar de mi alma en deshielo.

Tiempo, rimando los versos, que pierden sin tus besos,

me entrego al recuerdo, sufriendo si pienso

y cansado me espero a que el tiempo lo cure

y me lo haga saber

Es mi soledad la que me insulta, pegada a mi piel,

la que me grita tienes que aprender, es mi soledad.

Es mi soledad la que no quiere ser, la que tiene el rencor,

la que me lleva siempre a suplicar

Por esos versos y caricias que me enseñótu amor

Es mi soledad la que se deja ver, la que me haráaprender,

la que me lleva siempre a recordar

Lo que es la amarga, pura y dura, soledad.

Es mi soledad.

Por más que lo intento, no entiendo.

Por más que lo siento, por más que me acuerdo,

por más que me enredo, sin más que en silencio

me acuerdo de ti.

Я плачу і вигадую шкоду

що маскують істини, які я знаходжу.

Я брешу і приховую страждання, коли виявляю, що я брешу,

за боягузтво, що живе в мені,

Я плачу й припускаю мовчки

помилки, які я мав, і вони вчать знати.

Це моя самотність, та, що ображає мене, прилипла до моєї шкіри,

та, що кричить на мене, ти повинен навчитися, це моя самотність.

Це моя самотність, яка не хоче бути, та, що має образу,

той, що завжди приводить мене до жебрацтва

за ті вірші й ласки, яким навчила мене твоя любов.

Це моя самотність видна, та, що змусить мене вчитися,

той, який завжди змушує мене згадувати

що таке гірке, чисте і тяжке, самотність.

Це моя самотність.

Холод, що я почуваюся ідеально, втіха дурнів,

гордість дурнів, слова без коштів,

моє утоплення щире, в морі моєї душі в відлизі.

Час, римуючи вірші, що програє без твоїх поцілунків,

Я віддаюся пам’яті, страждаю, якщо думаю

і втомлений я чекаю часу, щоб вилікувати це

і дайте мені знати

Це моя самотність мене ображає, прилипла до моєї шкіри,

та, що кричить на мене, ти повинен навчитися, це моя самотність.

Це моя самотність, яка не хоче бути, та, що має образу,

той, що завжди приводить мене до жебрацтва

За ті вірші й ласки, яким навчила мене твоя любов

Це моя самотність видна, та, що змусить мене вчитися,

той, який завжди змушує мене згадувати

Що таке гірке, чисте і тяжке, самотність.

Це моя самотність.

Як би я не намагався, я не розумію.

Скільки мені шкода, скільки я пам'ятаю,

Скільки заплутуюся, просто в тиші

Я пам'ятаю вас.