Ich esse nun mein Brot nicht trocken mehr - Anke Vondung, Werner Güra, Christoph Berner

Ich esse nun mein Brot nicht trocken mehr

Ein Dorn ist mir im Fuße stecken blieben

Umsonst nach rechts und links blick' ich umher

Und Keinen find' ich, der mich möchte lieben

Wenn’s doch auch nur ein altes Männlein wäre

Das mir erzeigt' ein wenig Lieb' und Ehre

Ich meine nämlich, so ein wohlgestalter

Ehrbarer Greis, etwa von meinem Alter

Ich meine, um mich ganz zu offenbaren

Ein altes Männlein so von vierzehn Jahren

Я більше не їм сухий хліб

Колючка застрягла мені в ногу

Даремно озираюся направо й наліво

І я не можу знайти нікого, хто б любив мене

Якби це був старий чоловік

Це показує мені трохи любові та честі

Я маю на увазі, такий гарний дизайнер

Поважний старий, приблизно мого віку

Я хочу розкрити себе повністю

Старий чоловік років чотирнадцяти