Наверное, это любовь - Анита Цой

Я думала, что люди могут летать

Только во сне и лишь в кинофильмах.

Но, когда ты вошел сквозь отрытую дверь,

В сердце моем все изменилось.

Припев:

А я не знаю, что мне тебе сказать,

Как будто в моих легких кончился воздух.

Погасли звезды и вдруг зажглись опять,

А я не знаю, что мне тебе сказать,

Как будто в моих легких кончился воздух.

Погасли звезды и вдруг зажглись опять,

Наверно, это любовь!

Я не думала, что счастье может дождем

Обрушиться с неба и затопить острова.

Мы с тобой, словно Бонни и Клайд —

Через тысячу лет вдруг повстречались.

Припев:

А я не знаю, что мне тебе сказать,

Как будто в моих легких кончился воздух.

Погасли звезды и вдруг зажглись опять,

Наверно, это любовь!

А я не знаю, что мне тебе сказать,

Как будто в моих легких кончился воздух.

Погасли звезды и вдруг зажглись опять,

Наверно, это любовь!

Время вдруг остановилось, сделав вдох и растворилось.

Нам некуда больше спешить.

Мои мысли словно кометы, в голове со скоростью света, —

Их уже не остановить.

Припев:

А я не знаю, что мне тебе сказать,

Как будто в моих легких кончился воздух.

Погасли звезды и вдруг зажглись опять,

Наверно, это любовь!

А я не знаю, что мне тебе сказать,

Как будто в моих легких кончился воздух.

Погасли звезды и вдруг зажглись опять,

Наверно, это любовь!

Я думала, що люди можуть літати

Тільки у сні і тільки в кінофільмах.

Але, коли ти увійшов крізь відриті двері,

У моєму серці все змінилося.

Приспів:

А я не знаю, що мені тобі сказати,

Ніби в моїх легень скінчилося повітря.

Згасли зірки і раптом запалилися знову,

А я не знаю, що мені тобі сказати,

Ніби в моїх легень скінчилося повітря.

Згасли зірки і раптом запалилися знову,

Мабуть, це кохання!

Я не думала, що щастя може дощем

Обрушитися з неба і затопити острови.

Ми з тобою, наче Бонні і Клайд.

За тисячу років раптом зустрілися.

Приспів:

А я не знаю, що мені тобі сказати,

Ніби в моїх легень скінчилося повітря.

Згасли зірки і раптом запалилися знову,

Мабуть, це кохання!

А я не знаю, що мені тобі сказати,

Ніби в моїх легень скінчилося повітря.

Згасли зірки і раптом запалилися знову,

Мабуть, це кохання!

Час раптом зупинився, зробивши вдих і розчинився.

Нам нема куди більше поспішати.

Мої думки немов комети, в голові зі швидкістю світла, —

Їх уже не зупинити.

Приспів:

А я не знаю, що мені тобі сказати,

Ніби в моїх легень скінчилося повітря.

Згасли зірки і раптом запалилися знову,

Мабуть, це кохання!

А я не знаю, що мені тобі сказати,

Ніби в моїх легень скінчилося повітря.

Згасли зірки і раптом запалилися знову,

Мабуть, це кохання!