Ninna nanna - Angelo Branduardi

«L'ho addormentato nella culla

E l’ho affidato al mare

Che lui si salvi o vada perduto

E mai più non ritorni da me»

L’hanno detto giù nelle cucine;

La voce ha risalito le scale

E tutta la casa ora lo sa:

Ieri notte piangeva un bambino

L’hanno detto giù nelle cucine

E tutta la casa lo sa

Che ieri lei aveva un bambino

E che oggi lei non l’ha più

«Adesso alzati e dillo a me

Lo so che avevi un bambino

Tutta la notte ha pianto e perché

Ora tu non l’hai più con te»

«L'ho addormentato nella culla

E l’ho affidato al mare

Che lui si salvi o vada perduto

E mai più non ritorni da me»

«Adesso alzati, vieni con me

Questa sera andremo in città

Lava le mani, lavati il viso

Metti l’abito grigio che hai»

L’abito grigio non indossò

Per andare quella sera in città

Vestita di bianco la gente la vide

Davanti a se passare

«La scorsa notte dalla mia padrona

Le ho pettinato i capelli

Poi mio figlio ho addormentato e

L’ho affidato al mare»…

Non lo sapeva certo mia madre

Quando a sè lei mi stringeva

Delle terre che avrei viaggiato

Della sorte che avrei avuta

«L'ho addormentato nella culla

E l’ho affidato al mare

Che lui si salvi o vada perduto

E mai più non ritorni da me»

«Я спав його в ліжечку

І я довірив це морю

Чи врятований він, чи загублений

І ти ніколи не повернешся до мене"

Вони сказали це внизу на кухнях;

Голос пролунав сходами

І весь дім тепер знає:

Вчора ввечері плакала дитина

Це сказали на кухнях

І весь дім це знає

Що вона вчора народила дитину

І що сьогодні її вже немає

«А тепер встань і скажи мені

Я знаю, що у тебе була дитина

Цілу ніч вона плакала і чому

Тепер ти більше не маєш його з собою"

«Я спав його в ліжечку

І я довірив це морю

Чи врятований він, чи загублений

І ти ніколи не повернешся до мене"

«А тепер вставай, ходімо зі мною

Сьогодні ввечері ми їдемо до міста

Мийте руки, вимийте обличчя

Одягніть сіру сукню, яка у вас є"

Сіру сукню не носила

Тієї ночі поїхати до міста

Одягнені в біле люди побачили її

Перед вами пройти

«Вчора ввечері від моєї господині

Я розчесав її волосся

Тоді мій син я заснув і

Я довірив це морю "...

Мама, звичайно, не знала

Коли вона притиснула мене до себе

З тих земель, якими я б мандрував

Про долю, яку я мав би

«Я спав його в ліжечку

І я довірив це морю

Чи врятований він, чи загублений

І ти ніколи не повернешся до мене"