L'uomo e la nuvola - Angelo Branduardi

Sedeva il pescatore

all’ombra della vela,

lenta scivolava la barca

sopra il fiume,

lungo le due rive

solo alberi fioriti

mentre si smarriva

e dimenticava il tempo del suo viaggio…

Sereno navigava

quando all’improvviso

il fiume si nascose in una gola scura

e si fece notte

sin che il monte non si apr

e gli apparve allora

fra le nuvol, sconosciuta una pianura…

L’isola, sconosciuta l’isola

ora la vedeva… cos vicina.

Ed il fiume allora

lui felice risal

certo di potere

ritrovare un giorno la traccia del suo viaggio…

All’ombra della vela

sedeva il pescatore,

lasciando scivolare la barca lungo il fiume,

ma la via per l’isola

lui non seppe ritrovare,

mentre navigava

sempre pi svaniva il ricordo del suo viaggio…

L’isola, sconosciuta l’isola

ora la vedeva… cos vicina.

Рибалка сидів

в тіні вітрила,

повільно ковзав човен

над річкою,

вздовж двох берегів

тільки квітучі дерева

як він загубився

і забув час своєї подорожі...

Спокійний відплив

коли раптом

річка сховалася в темній ущелині

і настала ніч

поки гора не відкрилася

і це з'явилося йому тоді

серед хмар рівнина невідома...

Острів, острів невідомий

тепер він побачив її... так близько.

А потім річка

він щасливо піднявся

впевнений у силі

одного дня знайти слід його подорожі...

У тіні вітрила

сидів рибалка,

дозволяючи човну ковзати по річці,

але шлях на острів

він не міг знайти,

поки він плив

спогад про його подорож дедалі більше тьмяніли...

Острів, острів невідомий

тепер він побачив її... так близько.