Sotto il tiglio - Angelo Branduardi

Sotto il tiglio l nella landa,

l dov’era il nostro letto,

voi che passate potete vedere

come rompemmo fiori ed erba.

Davanti al bosco cantava l’usignolo

e di fiori lei fece un giaciglio.

Rider chi passi per di l,

guardate com’rossa la sua bocca.

Sotto il tiglio l nella landa

noi rompemmo fiori ed erba,

voi che passate potete vedere

dove io posai la testa.

Se saprete che lei era con me questo non sar certo mai vergogna,

era lei la donna che volevo

per essere chiamato col mio nome.

Sotto il tiglio l nella landa

la radica si abbraccia al giglio,

voi che passate potete vedere

come son cresciuti insieme.

Lei con me rimase solo un anno,

ma con oro poi intrecci le chiome

e se ne and, io amavo uno sparviero,

in alto si lev e vol via.

Sempre va a caccia di nubi

il vento e non pu mai fermarsi,

ma la bellezza ancor pi veloce,

troppo lento per lei il vento.

Cos la nostra vita e il mondo

come vento e nube fugge via.

Під липою там, у багні,

де було наше ліжко,

Ви, хто проходите повз, бачите

як ми рвали квіти і траву.

Перед лісом соловей співав

і вона зробила ліжко з квітів.

Вершник, який там проїжджає,

подивіться, який у нього червоний рот.

Під липою там у багні

ми ламали квіти і траву,

Ви, хто проходите повз, бачите

де я поклав голову.

Якщо ти знаєш, що вона була зі мною, цього точно ніколи не буде соромно,

вона була жінкою, яку я хотів

щоб мене називали моїм іменем.

Під липою там у багні

шипшина обіймає лілію,

Ви, хто проходите повз, бачите

як вони росли разом.

Вона пробула зі мною лише рік,

а золотом тоді плетеш волосся

і він пішов, я любив яструба,

він піднявся і полетів.

Він завжди виходить на полювання за хмарами

вітер і ніколи не може зупинитися,

але краса ще швидше,

вітер занадто повільний для неї.

Так само наше життя і світ

як вітер і хмара, воно тікає.