Come Again - Angelo Branduardi, Джон Доуленд

Come again

Sweet love doth now invite

Thy graces that refrain,

To do me due delight,

To see, to hear, to touch, to kiss, to die,

With thee again in sweetest sympathy

Come again

That I may cease to mourn,

Through thy unkind disdain:

For now left and forlorn,

I sit, I sight, I weep, I faint, I die,

In deadly pain and endless misery.

All the day

The sun that lends me shine,

By frowns do cause me pine,

And feeds me with delay,

Her smiles my springs, that makes my Joys to grow,

Her frowns the winters of my woe:

Gentle Love

Draw forth thy wounding dart,

Thou canst not pierce her heart,

For I that to approve,

By sighs and tears more hot than are thy shafta,

Did tempt while she for triumph laughs.

Завітайте знову

Мила любов тепер запрошує

Твої ласки, що утримуються,

Щоб порадувати мене,

Бачити, чути, торкатися, цілувати, померти,

Знову з тобою в найсолодшому співчутті

Завітайте знову

Щоб я перестав сумувати,

Через твою недобру зневагу:

Поки що залишений і занедбаний,

Я сиджу, бачу, плачу, втрачаю свідомість, вмираю,

У смертельному болі й нескінченному нещасті.

Увесь день

Сонце, яке дає мені світити,

Нахмурившись, я боюсь,

І годує мене із запізненням,

Її посмішки мої весни, що змушує мої радості зростати,

Вона хмурить зими мого горя:

Ніжна любов

Витягни свій ранячий дротик,

Ти не можеш пробити її серце,

Щоб я це схвалив,

Від зітхань і сліз гарячіших, ніж твоя шафта,

Чи спокушала, поки вона для тріумфу сміється.