Come Again - Sting, Edin Karamazov, Джон Доуленд

Come again, sweet love doth now invite

Thy graces that refrain

To do me due delight

To see, to hear, to touch, to kiss, to die

With thee again in sweetest sympathy

Come again, that I may cease to mourn

Through thy unkind disdain

For now left and forlorn

I sit, I sigh, I weep, I faint, I die

In deadly pain and endless misery

All the day the sun that lends me shine

By frowns doth cause me pine

And feeds me with delay

Her smiles, my springs that makes my joy to grow

Her frowns the winter of my woe

All the night my sleeps are full of dreams

My eyes are full of streams

My heart takes no delight

Приходь знову, мила любов зараз запрошує

Твої ласки, що утримуються

Принести мені належне задоволення

Бачити, чути, торкатися, цілувати, померти

Знову з тобою в найсолодшому співчутті

Прийди знову, щоб я перестав сумувати

Через твою недобру зневагу

Поки що залишений і занедбаний

Сиджу, зітхаю, плачу, втрачаю свідомість, вмираю

У смертельному болі й нескінченному нещасті

Весь день світить сонце, яке дає мені

Нахмурившись, я скривлюся

І годує мене із запізненням

Її посмішки, мої пружини, які змушують мою радість зростати

Вона хмуриться зимою мого горя

Всю ніч мій сон сповнений снів

Мої очі повні потоків

Моє серце не втішає