Я с детских лет не в силах разобраться - Андрей Макаревич

Я с детских лет не в силах разобраться

И часто порю, плоть до кулаков,

За что у нас так любят иностранцев,

В особенности классовых врагов.

Для них везде улыбчивые лица,

Их носят на руках и на горбу,

И первые красавицы столицы

Мечтают с ними разделить судьбу.

Они забили лучшие отели,

Икру и крабов мнут как саранча,

А мы едим то, что они не съели,

И ходим в шмотках с ихнего плеча.

Быть может мы поедем к ним когда-то,

И там уж обласкают нас в ответ.

Но Ленька, друг, недавно ездил в Штаты,

И говорит, что там такого нет.

Конечно, нам скупиться не пристало,

И я твержу себе в который раз:

Им там не сладко, в мире капитала,

Пусть хоть чуть-чуть расслабятся у нас.

К тому же это, как всегда бывает,

Имеет свой приятный оборот.

Нам тоже кое-что перепадает

От этих Интуристовских щедрот.

Мгновенья нам дороже и дороже,

В тот миг, когда Центральный Ресторан

Был разволючен, но не обезвожен —

Я чудом в нем успел хватить стакан.

Я з дитячих років не в силах розібратися

І часто порю, плоть до кулаків,

За що у нас так люблять іноземців,

Особливості класових ворогів.

Для них скрізь усміхнені особи,

Їх носять на руках і на горбу,

І перші красуні столиці

Мріють із ними розділити долю.

Вони забили найкращі готелі,

Ікру і крабів мнуть як сарана,

А ми їмо те, що вони не їли,

І ходимо в шмотках з їхнього плеча.

Можливо ми поїдемо до них колись,

І там вже обласкають нас у відповідь.

Але Льонько, друже, нещодавно їздив у Штати,

І каже, що там такого немає.

Звичайно, нам скупитися не пристало,

І я тверджу собі вкотре:

Їм там не солодко, у світі капіталу,

Нехай хоч трохи розслабляться у нас.

До того ж це, як завжди буває,

Має свій приємний обіг.

Нам теж дещо перепадає

Від цих Інтуристівських щедрот.

Миті нам дорожчі і дорожчі,

В ту мить, коли Центральний Ресторан

Був розволючний, але не зневоднений.

Я дивом у ньому встиг вистачити склянку.