Я хотел бы пройти сто дорог - Андрей Макаревич

Я хотел бы пройти сто дорог,

Но прошел пятьдесят.

Я хотел переплыть пять морей, —

Переплыл лишь одно,

Я хотел отыскать берег тот,

Где задумчивый сад,

А вода не пускала

И только тянула на дно.

Я хотел посадить сто деревьев

В пустынном краю.

Я пришел в этот край,

Только ветер унес семена…

И из сотни дверей

Так хотел отыскать я свою,

И как будто нашел,

А за ней оказалась стена.

Так хотел я постичь этот мир

И, увы, не постиг…

Но не зря это горькое счастье

Мне Богом дано:

Жить в стране недопетых стихов,

Недописанных книг,

Чтоб из тысяч несказанных слов

Вам сказать хоть одно.

Я хотів би пройти сто доріг,

Але пройшов п'ятдесят.

Я хотів переплисти п'ять морів, —

Переплив лише одне,

Я хотів знайти берег той,

Де задумливий сад,

А вода не пускала

І тільки тягнула на дно.

Я хотів посадити сто дерев

У пустинному краю.

Я прийшов у цей край,

Тільки вітер забрав насіння.

І із сотні дверей

Так хотів відшукати я свою,

І ніби знайшов,

А за ним виявилася стіна.

Так хотів я осягнути цей світ

І, на жаль, не осягнув…

Але недаремно це гірке щастя

Мені Богом дано:

Жити в країні недопетих віршів,

Недописані книги,

Щоб із тисяч невимовних слів

Вам сказати хоч одне.