Песня про верблюда - Андрей Макаревич

Такое вы видали?

Ох, едва ли!

Стою, не чуя под собой земли

Меня вчера верблюдом обозвали

И выводы под это подвели

И это мнение утвердилось свыше

Я бился в двери с криком: «Наших бьют!»

Кивали мне, но слушали, не слыша

Поскольку я отныне был верблюд

Да я человек, проверьте по фамилии!

Я царь природы, гражданин Земли!

Но стойло мне уже определили

И полмешка колючек принесли

И понял я, что спорить будет хуже,

Но до того досадно стало мне

Что я вдруг плюнул как-то по-верблюжьи

И горб нарисовался на спине

С тех пор прошли года, а может, годы

Верблюжью вахту смирно я несу

Спасибо, что на мне не возят воду

Что не идёт верблюд на колбасу

И лишь одна надежда в сердце бьётся:

Наш век рождает множество идей

Быть может, завтра кто-нибудь найдётся

И всех верблюдов превратит в людей

Таке ви бачили?

Ох, навряд!

Стою, не відчуваючи під собою землі

Мене вчора верблюдом обізвали

І висновки під це підвели

І ця думка утвердилася згори

Я бився в дверях з криком: «Наших б'ють!»

Ківали мені, але слухали, не чули

Оскільки я відтепер був верблюд

Так я людина, перевірте на прізвище!

Я цар природи, громадянин Землі!

Але стійко мені вже визначили

І півмішка колючок принесли

І зрозумів я, що сперечатися буде гірше,

Але до того прикро стало мені

Що я раптом плюнув якось по-верблюжому

І горб намалювався на спині

З тих пір минули роки, а може, роки

Верблюжою вахту смирно я несу

Спасибі, що на мені не возять воду

Що не йде верблюд на ковбасу

І тільки одна надія в серці б'ється:

Наше століття народжує безліч ідей

Можливо, завтра хтось знайдеться

І всіх верблюдів перетворить на людей