Ох, не вижу я белого свету... - Андрей Макаревич

Ох, не вижу я белого свету,

И с тоской на короткой ноге,

Проводили в Италию девушку Свету,

А подружку ее в ФРГ.

А Маринка была как картинка,

В беззаветной любви мне клялась.

А сегодня с арабом гуляет Маринка,

И в какой-то Кювейт собралась.

Там у них, говоря фигурально,

Все путем и красивая жизнь,

И с жильем и с харчами, я слышал, нормально,

Только барышни перевелись.

Ну, а с вывозом сложностей нету,

И мы не в силах их остановить,

И вот они подлецы разъезжают по свету,

И хватают, что можно схватить.

Растащили бы все, было б как,

Только нечего — вот вам ответ.

Из добра здесь остались иконы, да бабы,

И икон уже вобщем-то нет.

Бью тревогу, взываю к Авиру,

Коли запросто так уезжать,

Кто же будет нам завтра сторонников мира

И защитников наших рожать?

Силы нету стерпеть безобразие,

Так мы вымрем с течением лет.

Чтоб хоть что-то сберечь, в этом разе я

Предлагаю разумный проект.

Фирмачи тоже вобщем-то люди,

Значит где-то их можно понять,

Так надо брать с них за бабу в конкретной валюте,

Так как с них больше нечего взять.

А мне цветов и оваций не надо,

Мы останемся долгу верны,

И уж коли поднимем рождаемость в Штатах,

То хоть удвоим богатство страны.

Ох, не бачу я білого світу,

І з тугою на короткій нозі,

Проводили в Італію дівчину Світлу,

А подружку її в ФРН.

А Маринка була як картинка,

У беззавітному коханні мені клялася.

А сьогодні з арабом гуляє Маринка,

І в якийсь Кювейт зібралася.

Там у них, кажучи фігурально,

Все шляхом і красиве життя,

І з житлом і з харчами, я чув, нормально,

Тільки панянки перевелися.

Ну, а з вивезенням складнощів немає,

І ми не в силах їх зупинити,

І ось вони негідники роз'їжджають світом,

І хапають, що можна схопити.

Розтягли би все, було б як,

Тільки нічого — ось вам відповідь.

Зі добра тут залишилися ікони, так, баби,

І ікон вже взагалі немає.

Б'ю на сполох, закликаю до Авіру,

Коли запросто так їхати,

Хто буде нам завтра прихильників світу

І захисників наших народжувати?

Сили нема терпіти неподобство,

Так ми вимрем із плином років.

Щоб хоч щось зберегти, цього разу я

Пропоную розумний проект.

Фірмачі теж взагалі-то люди,

Значить десь їх можна зрозуміти,

Так треба брати з ніх за бабу в конкретній валюті,

Бо з них більше нічого взяти.

А мені квітів і овацій не треба,

Ми залишимося боргу вірні,

І уже коли піднімемо народжуваність у Штатах,

То хоч подвоїмо багатство країни.