Нас еще не согнули годы - Андрей Макаревич

Нас еще не согнули годы,

Мы бесстрашно глядим вперед.

Только даже прогноз погоды

Нам все чаще и чаще врет.

С детских лет мы обучены этому,

И спокойствие — хоть куды.

Мы привыкшие и поэтому,

Вроде, нету большой беды.

Но трудно разобраться

Где ясно, где туман

В потоке информации

С поправкой на обман.

Поверив, оказаться

Обманутым опять,

Чтоб после не сорваться

И тоже не соврать.

И тоже не соврать.

Мы, как будто, расстались с болью,

Вроде, каждый обут и сыт.

Но мы все, как в дурном бесконечном застолье,

Где даже повод забыт.

И каждый проходит по кругу,

И всем подливают вина,

И мы все что-то врем и себе и друг другу,

А наша ли в том вина?

Ведь трудно разобраться,

Где ясно, где туман,

В потоке информации

С поправкой на обман.

Поверив, оказаться

Обманутым опять,

Чтоб после не сорваться

И тоже не соврать.

И тоже не соврать.

И вот опять киваю, не веря, я, —

Каждый терпит на свой манер.

Так одно большое неверие

Губит тысячу робких вер.

И за этим даже не помнится,

То, каким был намечен путь.

Все забыто и лишь бессонница

Не дает по ночам уснуть.

Ведь трудно разобраться,

Где ясно, где туман,

В потоке информации

С поправкой на обман.

Поверив, оказаться

Обманутым опять,

Чтоб после не сорваться

И тоже не соврать.

И тоже не соврать.

Заодно.

Нас ще не згинули роки,

Ми безстрашно дивимося вперед.

Тільки навіть прогноз погоди

Нам все частіше і частіше бреше.

З дитячих років ми навчені цьому,

І спокій — хоч куди.

Ми звикли і тому,

Начебто немає великої біди.

Але важко розібратися

Де ясно, де туман

У потоку інформації

З поправкою на обман.

Повіривши, опинитися

Обдуреним знову,

Щоб після цього не зірватись

І теж не брехати.

І теж не брехати.

Ми, начебто, розлучилися з болею,

Начебто, кожен взутий і ситий.

Але ми все, як у дурному нескінченному гулянні,

Де навіть привід забутий.

І кожен проходить по колу,

І всім підливають вина,

І ми все щось брешемо і себе і друг другу,

А наша чи в том вина?

Адже важко розібратися,

Де ясно, де туман,

У потоку інформації

З поправкою на обман.

Повіривши, опинитися

Обдуреним знову,

Щоб після цього не зірватись

І теж не брехати.

І теж не брехати.

І ось знову ківаю, не віря, я, —

Кожен терпить на свій манер.

Так одна велика невіра

Губить тисячу боязких вір.

І за цим навіть не пам'ятається,

Те, яким був намічений шлях.

Все забуто і лише безсоння

Не дає по ночах заснути.

Адже важко розібратися,

Де ясно, де туман,

У потоку інформації

З поправкою на обман.

Повіривши, опинитися

Обдуреним знову,

Щоб після цього не зірватись

І теж не брехати.

І теж не брехати.

Заодно.