Мой приятель художник - Андрей Макаревич

Мой приятель-художник прожил на земле мало лет

Он работал легко, он творил чудеса на удачу

И солгать он не мог, в этом был его главный секрет

Он умел только то, во что верил, а как же иначе?

Только как-то нежданно случился в стране поворот

Всем указано было смотреть на иные задачи,

А приятель не смог повернуть под команду «Вперёд!»

Он умел только то, во что верил, а как же иначе…

Тут же свора газетчиков, хуже дворовых собак

Он читал их брехню вечерами со мной, чуть не плача,

А потом возвращался к холстам, на чердак, в полумрак

Он умел только то, во что верил, а как же иначе…

Что такое в истории век или там полувек?

По масштабам таким и о гениях даже не плачут,

А приятель мой гением не был, он был человек

По-людски заболел он и умер, а как же иначе…

И осталось всего ничего, разве только холсты

И на них неземные закаты, и лошади скачут

Только в них, как ни странно, живёт ожиданье весны

И весна, безусловно, наступит, а как же иначе…

Мій приятель-художник прожив на землі мало років

Він працював легко, він творив дива на удачу

І збрехати він не мог, у цьому був його головний секрет

Він умів тільки те, в що вірив, а як інакше?

Тільки якось несподівано стався в країні поворот

Всім вказано було дивитися на інші завдання,

А приятель не зміг повернути під команду «Вперед!»

Він умів тільки те, в що вірив, а як інакше...

Тут же зграя газетників, гірше дворових собак

Він читав їх брехню вечорами зі мною, мало не плачучи,

А потім повертався до полотна, на горище, в півтемрява.

Він умів тільки те, в що вірив, а як інакше...

Що таке в історії століття чи там півстоліття?

За масштабами таким і про генії навіть не плачуть,

А приятель мій генієм не був, він був людина

По-людськи захворів він і помер, а як інакше…

І залишилося всього нічого, хіба тільки полотна

І на них неземні заходи сонця, і коні скачуть

Тільки в них, як не дивно, живе очікування весни

І весна, безумовно, настане, а як інакше...