Лица - Андрей Макаревич

Ночью нам дарован покой, а днем на беду не спится

И люди проходят бескрайней рекой

Как флаги несут свои лица

Я в них горький лик утешенья искал

Дарил я им радости миги

И их до сих пор я читать не устал

Как с детства знакомые книги

Есть лица в виде закрытых дверей

Ключа от которых нет

Есть лица, которые солнца теплей

Из тех что нам дарят свет

И часто я замечаю

Что в лицах тепло убито

Все меньше дверей открытых

все больше дверей закрытых

И часто похоже, что в день непогожий

случайный прохожий тебе не поможет

И все же

Когда я вижу вас разом

Очень разные люди

Я верую в светлый разум

И в то, что он добрым будет

Вночі нам дарований спокій, а вдень на біду не спиться

І люди проходять безмежною річкою

Як прапори несуть свої особи

Я в ніх гіркий лик втіхи шукав

Дарував я їм радості миті

І их досі я читати не втомився

Як з дитинства знайомі книги

Є особи у вигляді закритих дверей

Ключа від яких немає

Є особи, які сонця тепліші

З тих, що нам дарують світло

І часто я помічаю

Що в особах тепло вбито

Все менше дверей відчинених

все більше дверей зачинених

І часто схоже, що в день непогожий

випадковий перехожий тобі не допоможе

І всеж

Коли я бачу вас разом

Дуже різні люди

Я вірю в світлий розум

І в то, що він добрим буде