Где его носит теперь - Андрей Макаревич

Я бродил по кромке ночи и дня, я спускался из рая в ад.

Я опять потерял покой.

Я хотел бы встретить себя самого, лет двадцать тому назад,

Чтобы понять, кто он такой.

Чтоб понять, почему его река никогда не имела дна,

Чтоб понять, почему он не сбрасывал газ, даже если перед ним стена,

Чтоб понять, почему его всегда манила только закрытая дверь.

Я хотел бы знать, где его носит теперь.

То рассвет, то закат, то вперед, то назад и мы уже не считаем дней…

Кто не успел — тот опоздал.

Кто-то стал богаче, а кто-то умней, кто-то стал здоровей и сильней,

Вот только лучше никто не стал.

Но я точно помню — его река никогда не имела дна.

И я точно помню — он не сбрасывал газ, даже если перед ним стена.

Но я прошел через сотню открытых дверей, а он ломился в закрытую дверь…

Я хотел бы знать, где его носит теперь.

Но я точно помню — его река никогда не имела дна.

И я точно помню — он не сбрасывал газ, даже если перед ним стена.

Но я прошел через сотню открытых дверей, а он ломился в закрытую дверь…

Я хотел бы знать, где его носит теперь.

Я хотел бы знать, где его носит теперь.

Я хотел бы знать, где его носит теперь.

Я хотел бы знать, где его носит теперь.

Я хотел бы знать, где его носит теперь.

Я блукав по кроці ночі і дня, я спускався з раю в пекло.

Я знову втратив спокій.

Я хотів би зустріти себе самого, років двадцять тому,

Щоб зрозуміти, хто він такий.

Щоб зрозуміти, чому його річка ніколи не мала дна,

Щоб зрозуміти, чому він не скидав газ, навіть якщо перед ним стіна,

Щоб зрозуміти, чому його завжди манили тільки зачинені двері.

Я хотів би знати, де його носить тепер.

То світанок, то заход, то вперед, то назад і ми вже не вважаємо днів ...

Хто не вспів той запізнився.

Хтось став багатшим, а хтось розумніший, хтось став здоровішим і сильнішим,

От тільки краще ніхто не став.

Але я точно пам'ятаю — його річка ніколи не мала дна.

І я точно пам'ятаю — він не скидав газ, навіть якщо перед ним стіна.

Але я пройшов через сотню відчинених дверей, а він ломився в закриті двері...

Я хотів би знати, де його носить тепер.

Але я точно пам'ятаю — його річка ніколи не мала дна.

І я точно пам'ятаю — він не скидав газ, навіть якщо перед ним стіна.

Але я пройшов через сотню відчинених дверей, а він ломився в закриті двері...

Я хотів би знати, де його носить тепер.

Я хотів би знати, де його носить тепер.

Я хотів би знати, де його носить тепер.

Я хотів би знати, де його носить тепер.

Я хотів би знати, де його носить тепер.