Василек - Анатолий Полотно

Вермут по стаканам устав разливать,

Брал он на гитаре аккорд.

Чуб кудрявый свесив, любил напевать

Песенку про Ванинский порт.

Песни петь умел и в буру шельмовать,

Весело с инм было всегда.

Вспыльчив и драчлив иногда,

Но уж не продаст никогда.

Василек, Василек, Василек!

Краше в городе нет никого.

Василек, Василек, Василек!

Все девчата любили его.

Василек, Василек, Василек!

Золотая, простая душа.

Кто по жизни слывет простаком,

Тот поймет, моя песня о ком.

Он тогда еще втихаря воровал,

Что-то подвернет, а потом

Со всей улицей по три дня пировал,

Все его любили за то.

Только как-то раз прямо у кабака

Приняли менты Василька.

Тачку в зоне он не таскал,

Да и не жалел, что попал.

Василек, Василек, Василек!

Краше в городе нет никого.

Василек, Василек, Василек!

Все девчата любили его.

Василек, Василек, Василек!

Золотая, простая душа.

Кто по жизни слывет простаком,

Тот поймет, моя песня о ком.

Будто жизнь моя оглянулась сейчас,

Помахав из прошлого мне.

Как вдруг захотелось специально для вас

Рассказать о том пацане.

У него и впрямь золотая душа,

Кто ж ему судьбу выбирал?

Как туда попал, так пропал,

И я больше Василька не видал.

Василек, Василек, Василек!

Краше в городе нет никого.

Василек, Василек, Василек!

Все девчата любили его.

Василек, Василек, Василек!

Золотая, простая душа.

Кто по жизни слывет простаком,

Тот поймет, моя песня о ком.

Василек, Василек, Василек!

Краше в городе нет никого.

Василек, Василек, Василек!

Все девчата любили его.

Василек, Василек, Василек!

Золотая, простая душа.

Кто по жизни слывет простаком,

Тот поймет, моя песня о ком.

м

Вермут по стаканах статут розливати,

Брав він на гітарі акорд.

Чуб кучерявий звісив, любив наспівувати

Пісеньку про Ванінський порт.

Пісні співати умів і в буру шельмувати,

Весело з інм було завжди.

Запальний і драчливий іноді,

Але вже не продасть ніколи.

Волошка, Волошка, Волошка!

Кращі в місті немає нікого.

Волошка, Волошка, Волошка!

Усі дівчата любили його.

Волошка, Волошка, Волошка!

Золота, проста душа.

Хто по життя славиться простаком,

Той зрозуміє, моя пісня про кого.

Він тоді ще нишком крав,

Щось підверне, а потім

З|із| всією вулицею по|три дні бенкетував,

Усі його любили за те.

Тільки якось прямо біля кабака

Прийняли менти Василька.

Тачку в зоні він не тягав,

Та і не шкодував, що потрапив.

Волошка, Волошка, Волошка!

Кращі в місті немає нікого.

Волошка, Волошка, Волошка!

Усі дівчата любили його.

Волошка, Волошка, Волошка!

Золота, проста душа.

Хто по життя славиться простаком,

Той зрозуміє, моя пісня про кого.

Неначе життя моє озирнулося зараз,

Помахавши з минулого мене.

Як раптом захотілося спеціально для вас

Розповісти про того пацана.

У нього і справді золота душа,

Хто ж йому долю вибирав?

Як туди потрапив, так пропав,

І я більше Василька не бачив.

Волошка, Волошка, Волошка!

Кращі в місті немає нікого.

Волошка, Волошка, Волошка!

Усі дівчата любили його.

Волошка, Волошка, Волошка!

Золота, проста душа.

Хто по життя славиться простаком,

Той зрозуміє, моя пісня про кого.

Волошка, Волошка, Волошка!

Кращі в місті немає нікого.

Волошка, Волошка, Волошка!

Усі дівчата любили його.

Волошка, Волошка, Волошка!

Золота, проста душа.

Хто по життя славиться простаком,

Той зрозуміє, моя пісня про кого.

м