Был когда-то и день - Анатолий Полотно

Но накрыла все полярная ночь.

Долго черная тень

Надо мной висела — просто невмочь.

Все ж забрезжил рассвет,

Подбодрило солнышко лучиком.

От тоски и от бед

Ты беги себе назад — лучше там.

Припев:

Я дышу соленым воздухом морским, лечит простор морей.

Я бежал сюда от проклятой тоски сибирских лагерей.

Но тоска меня нагнала и опять, грызет еще сильней.

Ну, а мне-то больше некуда бежать по жизни-то своей.

Заблестела роса,

Чай остыл и больше нет сигарет.

Уж, рассвет, бирюза

Полуночнику тайком шлет привет.

А закроешь глаза —

Только прошлое таращится вслед,

Не прогонишь назад.

Ну, а будущего, кажется, нет.

Припев:

Я дышу соленым воздухом морским, лечит простор морей.

Я бежал сюда от проклятой тоски сибирских лагерей.

Но тоска меня нагнала и опять, грызет еще сильней.

Ну, а мне-то больше некуда бежать по жизни-то своей.

Был когда-то и день,

Но накрыла все полярная ночь.

Долго черная тень

Надо мной висела — просто невмочь.

Припев:

Я дышу соленым воздухом морским, лечит простор морей.

Я бежал сюда от проклятой тоски сибирских лагерей.

Но тоска меня нагнала и опять, грызет еще сильней.

Ну, а мне-то больше некуда бежать по жизни-то своей.

Але накрила все полярна ніч.

Довго чорна тінь

Наді мною висіла — просто несила.

Все ж заблимив світанок,

Підбадьорило сонечко промінцем.

Від суми і від бід

Ти біжи собі назад — краще там.

Приспів:

Я дихаю солоним морським повітрям, лікує простір морів.

Я втік сюди від проклятої туги сибірських таборів.

Але туга мене нагнала і знову, гризе ще сильніше.

Ну, а мені більше нікуди бігти по своєму житті.

Заблищала роса,

Чай охолов і більше немає сигарет.

Вже, світанок, бірюза

Напівнічнику потай шле привіт.

А заплющиш очі —

Тільки минуле пильнує вслід,

Не проженеш назад.

Ну, а майбутнього, здається, немає.

Приспів:

Я дихаю солоним морським повітрям, лікує простір морів.

Я втік сюди від проклятої туги сибірських таборів.

Але туга мене нагнала і знову, гризе ще сильніше.

Ну, а мені більше нікуди бігти по своєму житті.

Був колись і день,

Але накрила все полярна ніч.

Довго чорна тінь

Наді мною висіла — просто несила.

Приспів:

Я дихаю солоним морським повітрям, лікує простір морів.

Я втік сюди від проклятої туги сибірських таборів.

Але туга мене нагнала і знову, гризе ще сильніше.

Ну, а мені більше нікуди бігти по своєму житті.