Bells - Anathallo

When I can’t find the word I’m looking for

I reach into the drawer with four tries

But nothing sticks.

Nothing sticks

There’s no telling why I opened it

I try, but I just forget

What there once was, I have not forgotten

What there once was, it won’t leave me alone

The synapses still fire and direct my thoughts

But they seem tired of hunting for homes

And I’m not brave enough to say that I am not afraid

Dhould I return to confused bits of blindness

A tongue wanting words in the sweet speech finds a form

Then returned to the bald toothless need of a child hunched and cradled

(his spine returns the curl to fit the cleft of an arm)

O, we are embarked and return to the place we start

To thrash against it

It’s a wild thing to accept.

Who can hold it?

Think about the loss of anything

Well, someday if you wake to a nameless stranger in me, lead me outside

Let me go

If I’m already there, just let me go

Коли я не можу знайти потрібне слово

Я тягну руку до шухляди з чотирьох спроб

Але нічого не прилипає.

Нічого не прилипає

Не знаю, чому я його відкрив

Я намагаюся, але просто забуваю

Те, що колись було, я не забув

Те, що було колись, не залишить мене в спокої

Синапси все ще запалюють і спрямовують мої думки

Але, схоже, вони втомилися шукати будинки

І я недостатньо сміливий, щоб сказати, що я не боюся

Чи варто повернутися до заплутаних частин сліпоти

Язик, який хоче слів у солодкій мові, знаходить форму

Потім повернувся до лисої беззубий потреби дитини згорбленої та закоханої

(його хребет повертає завиток, щоб укласти його в ущелину руки)

О, нас засадили і повертаємося до розпочатого місця

Щоб битися проти нього

Це дика річ, яку потрібно прийняти.

Хто може це втримати?

Подумайте про втрату будь-чого

Ну, колись, якщо ти прокинешся в мені безіменного незнайомця, виведи мене назовні

Відпусти

Якщо я вже там, просто відпустіть мене