Тюбик - Алёна Апина

Я повстречала его весной

Он был художник почти известный

И целовались мы под сосной

И он женился, поскольку честный.

Он был не грубый, он пил не много

Такое счастье лишь раз бывает

Одно смущало, почистит зубы

И вечно тюбик не закрывает.

Но я внимания сперва не обращала

Такой мужчина мне небом даден

И всё по-бабьи ему прощала

Всё, даже тюбик, будь он неладен.

А он рисуя впадал в нирвану

То вдруг обнимет, люблю, говорит и баста

То вдруг проказник затащит в ванну

Я зустріла його навесні

Він був художник майже відомий

І цілувалися ми під сосною

І він одружився, бо чесний.

Він був не грубий, він пив не много

Таке щастя лише раз буває

Одне бентежило, почистить зуби

І вічно тюбик не закриває.

Але я уваги спочатку не звертала

Такий чоловік мені небом даний

І все по-бабськи йому прощала

Все, навіть тюбик, будь він неладний.

А він малюючи впадав у нірвану

То раптом обійме, люблю, говорить і баста

То раптом пустунка затягне у ванну