Женщина, которая поёт - Алла Пугачёва

Судьба, прошу, не пожалей добра.

Терпима будь, а значит, будь добра,

Храни меня и под своей рукою

Дай счастья мне, а значит, дай покоя.

Дай счастья мне!

Дай счастья мне,

Той женщине, которая поет.

Пусть будет мой остаток — путь недальний,

Не столько долгий, сколько беспечальный,

Ты сбереги тепло огня и крова,

Любовь мою до часа рокового!

К тому, к тому, к тому,

Кто, к сожаленью, не поет.

Дай знать мне,

Где друзья, а где враги,

И от морщин меня убереги.

Не дай пресытиться любимым делом,

Не дай отяжелеть душой и телом

Мне, мне,

Той женщине, которая поет.

Не приведи судьба, на склоне дней

Мне пережить родных своих детей,

И, если бед не избежать на свете,

Пошли их мне!

Мне!

Мне!

Не детям,

Мне!

Мне,

Той женщине, которая…

1-й куплет.

Доля, прошу, не пошкодуй добра.

Терпима будь, а значить, будь добра,

Бережи мене і під своєю рукою

Дай щастя мені, а значить, дай спокою.

Дай мені щастя!

Дай мені щастя,

Тієї жінці, яка співає.

Хай буде мій залишок — шлях недалекий,

Не настільки довгий, скільки безпечний,

Ти збережи тепло вогню та крова,

Любов мою до години фатального!

До того, до того, до того,

Хто, на жаль, не співає.

Дай мені знати,

Де друзі, а де вороги,

І від зморшок мене вбережи.

Не дай переситітися улюбленою справою,

Не дай обтяжіти душею і тілом

Мені, мені,

Тієї жінці, яка співає.

Не приведи доля, на схилі днів

Мені пережити своїх рідних дітей,

І, якщо бід не уникнути на світі,

Пішли їх мені!

Мені!

Мені!

Не дітям,

Мені!

Мені,

Тієї жінці, яка…

1-й куплет.