Я тебя никому не отдам - Алла Пугачёва

Я тебя никому не отдам,

Разве это не ты мне сказал?

Я тебя никому не отдам,

А вчера и сегодня отдал.

В тишине, что стоит за спиной,

Вместе с ней мы глядим тебе вслед.

Одиночество разве со мной?!

Без тебя одиночества нет!

Сколько раз ты меня раздавал

Людям, книгам, чужому окну.

Разве вспомнишь и перечтешь

Всех, кому я теперь принадлежу.

Всех, кому ты меня раздарил,

Нет числа этим щедрым дарам!

Только разве не ты говорил:

Я тебя никому не отдам.

Эта фраза звучала, как клятва.

А сегодня отдал на распятье.

В этот раз я тебя не прощу

И хвалу я обидам воздам.

Я забуду, как ты говорил

Я тебя никому не отдам.

Я тебя никому не отдам.

Я тебя никому не отдам.

Я тебя никому не отдам.

Я тебя никому не отдам.

Я тебе нікому не віддам,

Хіба це не ти мені сказав?

Я тебе нікому не віддам,

А вчора і сьогодні віддав.

У тиші, що стоїть за спиною,

Разом з нею ми дивимося тобі слідом.

Самотність хіба зі мною?!

Без тебе самотності нема!

Скільки разів ти мене роздавав

Людям, книгам, чужому вікну.

Хіба пригадаєш і перечитаєш

Усіх, кому я тепер належу.

Всіх, кому ти мене роздарував,

Нема числа цим щедрим дарам!

Тільки хіба не ти говорив:

Я тебе нікому не віддам.

Ця фраза звучала, як клятва.

А сьогодні віддав на розп'яття.

Цього разу я тебе не пробачу

І хвалу я образам віддам.

Я забуду, як ти казав

Я тебе нікому не віддам.

Я тебе нікому не віддам.

Я тебе нікому не віддам.

Я тебе нікому не віддам.

Я тебе нікому не віддам.