Только в кино - Алла Пугачёва

Вот оно как, вот оно как бывает:

Что-то в кино обо мне забывают.

Дело принимает странный оборот:

Я не понимаю, ведь время идет,

Время идет и, к тому ж, идет вперед!

Так оно совсем уйдет,

А я же молодая, я же не худая,

И, к тому же, женщина, которая поет.

Только в кино!

Все так необычно, все так непривычно!

Только в кино!

В окнах и взорах розовый свет.

Только в кино!

Райские птички поют фантастично!

Только в кино!

Все так романтично и так симпатично,

И очень логично, что только в кино…

По ночам снится мне столько киноснов!

В них со мною рядом — ну, просто, нет слов —

Маэстро Пазолини, господин Феллини

И Никита Михалков!

О!

О-о-о!

Эй, режиссер, что ж ты время теряешь?

Эх, режиссер, почему не снимаешь?!

Время уходит, стыд и позор!

Меня нет на экране до сих пор,

До сих пор мы ведем ненужный спор,

Мы ведем ненужный спор,

Пока я молодая, пока я не худая,

Наводи прожектор и включай мотор!

Только в кино!

Все так необычно, все так непривычно!

Только в кино!

В окнах и взорах розовый свет.

Только в кино!

Райские птички поют фантастично!

Только в кино!

Все так романтично и так симпатично,

И очень логично, что только в кино…

По ночам снится мне столько киноснов!

В них со мною рядом — ну, просто, нет слов —

Маэстро Пазолини, господин Феллини

И Никита Михалков!

О!

О-о-о!

Вот оно как, вот оно как бывает:

Что-то кино обо мне вспоминает!

Дело принимает забавный оборот —

Кто-то понимает, что время идет,

Время идет, и, к тому ж, идет вперед!

Ну, теперь оно уж не уйдет!

«Она же молодая, она же не худая,

И, к тому же, женщина, которая поет!».

Только в кино!

Все так необычно, все так непривычно!

Только в кино!

В окнах и взорах розовый свет.

Только в кино!

Райские птички поют фантастично!

Только в кино!

Все так романтично,

Все так симпатично,

Все так непривычно,

Так фантастично

И феерично,

Так все логично,

Поверьте мне лично,

Что только в кино!

Ось воно як, ось воно як буває:

Щось у кіно про мене забувають.

Справа приймає дивний оборот:

Я не розумію, адже час іде,

Час іде і, до того ж, іде вперед!

Так воно зовсім піде,

А я ж молода, я не не худа,

І, до того ж, жінка, яка співає.

Тільки в кіно!

Все так незвично, все так незвично!

Тільки в кіно!

У вікнах і поглядах рожеве світло.

Тільки в кіно!

Райські пташки співають фантастично!

Тільки в кіно!

Все так романтично і так симпатично,

І дуже логічно, що тільки в кіно...

По ночах сниться мені стільки кінооснов!

В них зі мною поряд — ну, просто, немає слів —

Маестро Пазоліні, пане Фелліні

І Микита Михалков!

О!

О-о-о!

Гей, режисере, що ж ти час втрачаєш?

Ех, режисере, чому не знімаєш?!

Час іде, сором і ганьба!

Мене немає на екрані досі,

Досі ми ведемо непотрібну суперечку,

Ми ведемо непотрібну суперечку,

Поки я молода, поки я не худа,

Наводь прожектор і вмикай мотор!

Тільки в кіно!

Все так незвично, все так незвично!

Тільки в кіно!

У вікнах і поглядах рожеве світло.

Тільки в кіно!

Райські пташки співають фантастично!

Тільки в кіно!

Все так романтично і так симпатично,

І дуже логічно, що тільки в кіно...

По ночах сниться мені стільки кінооснов!

В них зі мною поряд — ну, просто, немає слів —

Маестро Пазоліні, пане Фелліні

І Микита Михалков!

О!

О-о-о!

Ось воно як, ось воно як буває:

Щось кіно про мене згадує!

Справа приймає кумедний оборот —

Хтось розуміє, що час іде,

Час іде, і, до того ж, іде вперед!

Ну, тепер воно вже не піде!

«Вона ж молода, вона же не худа,

І, до того ж, жінка, яка співає!».

Тільки в кіно!

Все так незвично, все так незвично!

Тільки в кіно!

У вікнах і поглядах рожеве світло.

Тільки в кіно!

Райські пташки співають фантастично!

Тільки в кіно!

Все так романтично,

Все так симпатично,

Все так незвично,

Так фантастично

І феєрично,

Так все логічно,

Повірте мені особисто,

Що тільки в кіно!