Телефонная книжка - Алла Пугачёва

В книжке телефонной старой-старой, где воспоминания живут,

Стертые странички я листаю, все кто мне был дорог тут как тут…

Вот и ты, проходи, садись вот здесь, поближе,

Загляни мне в глаза, спроси о чем-нибудь,

И я скажу тебе, что все в моей судьбе сложилось хорошо,

Чего желать мне еще…

Но порой ты со мной, опять со мной так зримо,

Что мне кажется, будто вернулись ушедшие дни…

И во сне снишься мне… Ты снишься мне, любимый,

Почему же так долго, так долго ты мне не звонил?..

В книжке телефонной старой-старой, где воспоминания живут,

Стертые странички я листаю, все кто мне был дорог тут как тут…

Старый друг, ты пришел, но на меня не смотришь,

Не подашь мне руки… Не спросишь как дела…

Мы оба, старина, испили боль до дна,

Стряхни обиды прах, ведь ты тогда был не прав!

Все простить и спасти былую нашу дружбу

Можно только сквозь долгие годы взглянув на себя,

Погоди уходить, поговорить нам нужно,

Знаешь, все эти годы мне так не хватало тебя!

У книжці телефонної старої-старої, де спогади живуть,

Стерті сторінки я аркую, всі хто мені був дорогий тут як тут.

Ось і ти, проходь, сідай ось тут, ближче,

Зазирни мені в очі, запитай про що,

І я скажу тобі, що все в моїй долі склалося добре,

Чого бажати мені ще…

Але часом ти зі мною, знову зі мною так зримо,

Що мені здається, ніби повернулися дні, що минули...

І во сні снишся мені... Ти снишся мені, коханий,

Чому так довго, так довго ти мені не телефонував?

У книжці телефонної старої-старої, де спогади живуть,

Стерті сторінки я аркую, всі хто мені був дорогий тут як тут.

Старий друже, ти прийшов, але на мене не дивишся,

Не подаси мені руки… Не спитаєш як справи…

Ми обидва, старовина, випили біль до дна,

Струси образи порох, адже ти тоді був не правий!

Все пробачити і врятувати колишню нашу дружбу

Можна тільки крізь довгі роки глянувши на себе,

Стривай йти, поговорити нам потрібно,

Знаєш, усі ці роки мені так не вистачало тебе!