Самолёты улетают - Алла Пугачёва

А самолеты улетают,

Тают, тают в облаках!

И я в одном из них сжимаюсь,

Маюсь, прячу слезы в кулаках.

И, между прочим, улыбаюсь,

Боюсь, боюсь не улыбнуться.

Ведь я же в первый раз пытаюсь

Себя заставить не вернуться!

Я в первый раз так поступаю,

Так поступали, поступали, но со мной!

Я в первый раз так поступаю,

Так поступали, поступали, но со мной!

А ты мне вслед кричишь: «Не надо!

Не надо, надоест так жить совсем!»,

А сверху громче канонады…

Надо… Надо ж, ты такой, как все…

Да, я все чаще увлекаюсь,

Каюсь, каюсь в маленьких грехах.

И в доброте своей купаюсь,

Покупаясь на красивые слова!

Я в первый раз не возвращаюсь,

И раньше так не возвращались, но ко мне.

Я в первый раз не возвращаюсь,

И раньше так не возвращались, но ко мне.

А самолеты улетают, тают, тают, тают,

Тают, тают в облаках.

И я в одном из них сжимаюсь, маюсь, маюсь, маюсь

Маюсь, прячу слезы в кулаках.

Я в первый раз так поступаю,

Так поступали, поступали, но со мной.

Я в первый раз не возвращаюсь,

И раньше так не возвращались, но ко мне.

Я… Я в первый раз не возвращаюсь,

Но, впрочем, кто ж меня теперь вернет?

Когда судьба уже дала свою команду:

Внимание!

Приготовиться!

На взлет!

А літаки відлітають,

Тануть, тануть у хмарах!

І я в одному з них стискаюся,

Маюся, ховаю сльози в кулаках.

І, між іншим, усміхаюся,

Боюся, боюся не посміхнутися.

Адже я вже вперше намагаюся

Себе змусити не повернутися!

Я вперше так роблю,

Так чинили, чинили, але зі мною!

Я вперше так роблю,

Так чинили, чинили, але зі мною!

А ти мені слідом кричиш: «Не треба!

Не треба, набридне так жити зовсім!»,

А зверху голосніше канонади…

Треба… Треба ж, ти такий, як усі…

Так, я все частіше захоплююся,

Каюся, каюся в маленьких гріхах.

І в доброті своїй купаюсь,

Купуючи на гарні слова!

Я вперше не повертаюся,

І раніше так не поверталися, але до мене.

Я вперше не повертаюся,

І раніше так не поверталися, але до мене.

А літаки відлітають, тануть, тануть, тануть,

Тануть, тануть у хмарах.

І я в одному з них стискаюся, маюсь, маюсь, маюсь

Маюся, ховаю сльози в кулаках.

Я вперше так роблю,

Так чинили, чинили, але зі мною.

Я вперше не повертаюся,

І раніше так не поверталися, але до мене.

Я… Я вперше не повертаюся,

Але, втім, хто мене тепер поверне?

Коли доля вже дала свою команду:

Увага!

Приготуватись!

На зліт!