Робот - Алла Пугачёва

Ты со мною вдвоем

Научился скучать,

В разговоре —

Одни междометия.

И чудную привычку,

Как робот, молчать

Объясняешь

Двадцатым столетьем.

Припев:

Робот,

Ты же был человеком,

Мы бродили по лужам,

В лужах плавало небо.

А чтобы я улыбалась,

Ты смешно кукарекал

И зимою ромашки.

Добывал из-под снега.

Робот, робот —

Эта выдумка века,

— Я прошу, ну попробуй,

Стань опять человеком.

Я глазами скольжу

По тебе, как по льду,

Показаться

Боюсь неказистою.

Неужели,

В две тысячи первом году

Нам заменят

Сердца на транзисторы?

Припев:

Робот,

Ты же был человеком,

Мы бродили по лужам,

В лужах плавало небо.

А чтобы я улыбалась,

Ты смешно кукарекал

И зимою ромашки.

Добывал из-под снега.

Робот, робот —

Эта выдумка века,

— Я прошу, ну попробуй,

Стань опять человеком.

Ти зі мною вдвох

Навчився нудьгувати,

У розмові -

Одні вигуки.

І чудну звичку,

Як робот, мовчати

Пояснюєш

Двадцятим століттям.

Приспів:

Робот,

Ти ж був людиною,

Ми бродили по калюжах,

У калюжах плавало небо.

А щоб я усміхалась,

Ти смішно кукарекав

І зимою ромашки.

Видобував з-під снігу.

Робот, робот —

Ця вигадка століття,

—Я прошу, ну спробуй,

Стань знову людиною.

Я очима ковзаю

По тебе, як по льоду,

Відобразити

Боюся непоказною.

Невже,

У дві тисячі першому році

Нам замінять

Серця на транзистори?

Приспів:

Робот,

Ти ж був людиною,

Ми бродили по калюжах,

У калюжах плавало небо.

А щоб я усміхалась,

Ти смішно кукарекав

І зимою ромашки.

Видобував з-під снігу.

Робот, робот —

Ця вигадка століття,

—Я прошу, ну спробуй,

Стань знову людиною.