Пришла и говорю - Алла Пугачёва

Пришла и говорю: «Как нынешнему снегу

Легко лететь с небес, в угоду февралю

Так мне, в угоду вам, легко взлететь на сцену…»

Не верьте мне, когда я это говорю!

Припев:

Измучена гортань кровотеченьем речи,

Но весел мой прыжок из темноты кулис!

По грани роковой, по острию каната

Плясунья — так пляши, пока не сорвалась!

Я знаю, что уйду, но я вернусь, раз надо, —

Так было всякий раз, так будет в этот раз!

Не можется, нет сил, я отвергаю участь

Явиться на помост с больничной простыни

Какой мороз во лбу, какой в лопатках ужас!

О, кто-нибудь, приди и время растяни!

Припев:

Измучена гортань кровотеченьем речи,

Но весел мой прыжок из темноты кулис

По грани роковой, по острию каната

Плясунья — так пляши, пока не сорвалась!

Я знаю, что умру, но я очнусь, раз надо, —

Так было всякий раз, так будет в этот раз!

Я обращу в поклон нерасторопность жеста

Нисколько мне не жаль ни слов, ни мук моих

Достанет ли их вам для малого блаженства?

Не навсегда прошу, пускай, на миг, на миг!

Измучена гортань кровотеченьем речи,

Но весел мой прыжок из темноты кулис!

В одно лицо людей все явственней, все резче

Сливаются черты прекрасных ваших лиц!

Прийшла і кажу: «Як нинішньому снігу

Легко летіти з небес, в угоду лютому

Так мені, в угоду вам, легко злетіти на сцену ... »

Не вірте мені, коли я це кажу!

Приспів:

Змучена горло кровотечею мови,

Але веселий мій стрибок з темряви куліс!

По грані фатальний, за вістря каната

Танцювання — так танцюй, поки не зірвалася!

Я знаю, що піду, але я повернуся, раз треба,

Так було щоразу, так буде цього разу!

Не може, немає сил, я відкидаю долю

З'явитися на поміст з лікарняного простирадла

Який мороз у лобі, який у лопатках жах!

О, хто-небудь, прийди і час розтягни!

Приспів:

Змучена горло кровотечею мови,

Але веселий мій стрибок з темряви куліс

По грані фатальний, за вістря каната

Танцювання — так танцюй, поки не зірвалася!

Я знаю, що помру, але я очнуся, раз треба, —

Так було щоразу, так буде цього разу!

Я зверну в поклін неквапливість жесту

Ніщо мені не жаль ні слів, ні мук моїх.

Чи дістане їх вам для малого блаженства?

Не назавжди прошу, нехай, на мить, на мить!

Змучена горло кровотечею мови,

Але веселий мій стрибок з темряви куліс!

В одне обличчя людей все виразніше, все різкіше

Зливаються риси прекрасних ваших облич!