Иду из кино - Алла Пугачёва

Дождь лицо запылавшее студит,

Я иду сквозь его серебро,

Никогда, понимаете, люди!

Я не знала отца своего…

Сотни капель на ветках зеленых,

Только людно везде, все равно,

И забыв про подруг и знакомых,

Я шагаю одна из кино.

Припев:

Я дождь люблю, люблю цветы, люблю весну,

И войны я умею ненавидеть!

Но я смотрю все фильмы про войну,

Как будто в них могу отца увидеть.

В этот май вместе с ним я могла бы

Побродить возле парка того,

Где гуляют с колясками папы,

Чуть постарше отца моего.

Он бы мог быть сегодня мне братом,

С молодым и веселым лицом,

Мой отец был три года солдатом,

Но ни дня он не пробыл отцом.

Припев:

Я дождь люблю, люблю цветы, люблю весну,

И войны я умею ненавидеть!

Но я смотрю все фильмы про войну,

Как будто в них могу отца увидеть.

Дощ обличчя запалало студит,

Я йду крізь його срібло,

Ніколи, розумієте, люди!

Я не знала батька свого...

Сотні крапель на гілках зелених,

Тільки людно скрізь, все одно,

І забувши про подруг і знайомих,

Я крокую одна з кіно.

Приспів:

Я дощ люблю, люблю квіти, люблю весну,

І війни я умію ненавидіти!

Але я дивлюся всі фільми про війну,

Ніби в них можу батька побачити.

У цей травень разом з ним я могла б

Поблукати біля парку того,

Де гуляють з візками тата,

Трохи старший за батька мого.

Він би міг бути сьогодні мені братом,

З молодим і веселим обличчям,

Мій батько був три роки солдатом,

Але ні дня він не пробив батьком.

Приспів:

Я дощ люблю, люблю квіти, люблю весну,

І війни я умію ненавидіти!

Але я дивлюся всі фільми про війну,

Ніби в них можу батька побачити.