Грабитель - Алла Пугачёва

Наивность — боль, как подойду,

Ведь ты ко мне ворвался в дом так смело,

Душа в испуге замерла,

И я не сразу поняла в чем дело.

Желаю спать спокойно я,

И вот теперь пуста моя обитель,

Хоть не унес ты ничего, кроме сердца моего,

Грабитель.

Я пропаже этой рада, не проси тебя прощать,

Ах, грабитель мой, не надо, эту боль мне возвращать,

И жила я бестолково до того, как поняла,

Что давно уже такого я грабителя ждала.

Я не хочу ни слова лжи,

Но что же делать, мне скажи на милость,

Зачем тебе призналась я,

Что столько лет душа моя томилась.

Пусть все, что было — не любовь,

Но губы я кусаю вновь до крови,

И хочешь верь или не верь,

Этой ночью снова дверь открою.

Я пропаже этой рада, не проси тебя прощать,

Ах, грабитель мой, не надо, эту боль мне возвращать,

И жила я бестолково до того, как поняла,

Что давно уже такого я грабителя ждала.

Наївність — біль, як підійду,

Адже ти до мені увірвався в будинок так сміливо,

Душа в переляку завмерла,

І я не відразу зрозуміла в чому справа.

Бажаю спати спокійно я,

І ось тепер порожня моя обитель,

Хоч не ніс ти нічого, крім серця мого,

Грабіжник.

Я пропаже цієї ради, не проси тебе прощати,

Ах, грабіжнику мій, не треба, цей біль мені повертати,

І жила я безглуздо до того, як зрозуміла,

Що давно вже такого я на грабіжника чекала.

Я не хочу ні слова брехні,

Але що робити, мені скажи на милість,

Навіщо тобі зізналася я,

Що стільки років душа моя нудилася.

Нехай все, що було—не любов,

Але губи я кусаю знову до крові,

І хочеш вір чи не вір,

Цієї ночі знову двері відчиню.

Я пропаже цієї ради, не проси тебе прощати,

Ах, грабіжнику мій, не треба, цей біль мені повертати,

І жила я безглуздо до того, як зрозуміла,

Що давно вже такого я на грабіжника чекала.