Что вы, плакать? Никогда! - Алла Пугачёва

Что вы, плакать?

Никогда!

Даже если и беда

Вдруг нахлынет грязью сплетен,

Даже если ей ответить, право, нечем иногда..

Что вы, плакать?

Никогда!..

Встану гордо у окна,

Внешне — вроде не одна.

Горла спазмы безобразный,

Боль — до сердца, как до дна,

Но что вы, плакать?

Никогда!

А когда вдруг вспыхнет рампа,

Съем всю тушь, в слезах скользя…

Лишь на сцене плакать можно,

За кулисами — нельзя,

Что вы, что вы, нам — нельзя…

А когда вдруг вспыхнет рампа,

Съем всю тушь, в слезах скользя.

Лишь на сцене плакать можно,

А вот в жизни — нам нельзя,

Что вы, что вы, нам — нельзя.

Що ви плакати?

Ніколи!

Навіть якщо і біда

Раптом нахлине брудом пліток,

Навіть якщо їй відповісти, право, нічим інколи.

Що ви плакати?

Ніколи!

Встану гордо біля вікна,

Зовнішньо-ніби не одна.

Горла спазми потворний,

Біль — до серця, як до дна,

Але що ви, плакати?

Ніколи!

А коли раптом спалахне рампа,

З'їм всю туш, у сльозах ковзаючи…

Лише на сцені плакати можна,

За кулісами — не можна,

Що ви, що ви, нам—не можна…

А коли раптом спалахне рампа,

З'їм усю туш, у сльозах ковзаючи.

Лише на сцені плакати можна,

А ось у життя — нам не можна,

Що ви, що ви, нам не можна.