Алло - Алла Пугачёва

Как это странно происходит,

Как в море парусник уходит,

Так постепенно и проходят

Наши мечты.

Все дальше парусник, все дальше,

Все больше между нами фальши,

Так неужели, милый мальчик,

Это был ты?

Как я верила глазам твоим,

Как я верила словам твоим,

Боже, как смешно,

Глупо и смешно.

Впрочем, все равно.

Да, я не буду вспоминать,

Как могла все время

Ждать звонка и верить,

Что меня ты любишь...

Ну хватит!

Не буду вспоминать,

Не буду вспоминать,

Не буду вспоминать,

Ну почему опять?

Алло!

Алло-алло-алло... О...

Алло-алло... О...

Ну, почему опять, не знаю,

Опять твой номер набираю,

И сонный голос отвечает:

"А, это ты, привет...".

Ну, что же с нами будет дальше?

Мы привыкаем к этой фальши.

Так неужели, милый мальчик,

Это ответ?

Как я верила глазам твоим,

Как я верила словам твоим,

О, Боже, как смешно,

Глупо и смешно.

Впрочем, все равно.

Да, я не буду вспоминать,

Как могла все время

Ждать звонка и верить,

Что меня ты любишь...

Ну хватит!

Не буду вспоминать,

Не буду вспоминать,

Не буду вспоминать,

Ну почему опять?

Алло!

Алло-алло-алло... О...

Алло-алло-алло... О...

Как это странно происходит,

Как в море парусник уходит,

Так постепенно и проходят

Наши мечты.

Все дальше парусник, все дальше,

Все больше между нами фальши,

Так неужели, милый мальчик,

Это был ты?

Как я верила глазам твоим,

Как я верила словам твоим,

Ой, Боже, как смешно,

Глупо и смешно.

Впрочем, все равно.

Ну, хватит!

Не буду вспоминать,

Не буду вспоминать,

Не буду вспоминать,

Ну почему опять?

Ну почему опять?

Ну почему опять?

Алло!

О... Алло!

О...

Алло-алло... О... Алло!

О

Алло-алло-алло... Алло!...

Алло!

О... Алло!

Алло-алло-алло...

Алло!

Як це дивно відбувається,

Як у море вітрильник іде,

Так поступово і проходять

Наші мрії.

Все далі вітрильник, все далі,

Дедалі більше між нами фальші,

Так невже, любий хлопче,

Це був ти?

Як я вірила очам твоїм,

Як я вірила словам твоїм,

Боже, як смішно,

Нерозумно і смішно.

Втім, все одно.

Так, я не згадуватиму,

Як могла весь час

Чекати на дзвінок і вірити,

Що мене ти любиш?

Ну досить!

Не згадуватиму,

Не згадуватиму,

Не згадуватиму,

Чому знову?

Алло!

Алло-алло-алло... О...

Алло-алло... О...

Ну, чому знову, не знаю,

Знову твій номер набираю,

І сонний голос відповідає:

"А це ти, привіт ...".

Що ж з нами буде далі?

Ми звикаємо до цієї фальші.

Так невже, любий хлопче,

Це відповідь?

Як я вірила очам твоїм,

Як я вірила словам твоїм,

О, Боже, як смішно,

Нерозумно і смішно.

Втім, все одно.

Так, я не згадуватиму,

Як могла весь час

Чекати на дзвінок і вірити,

Що мене ти любиш?

Ну досить!

Не згадуватиму,

Не згадуватиму,

Не згадуватиму,

Чому знову?

Алло!

Алло-алло-алло... О...

Алло-алло-алло... О...

Як це дивно відбувається,

Як у море вітрильник іде,

Так поступово і проходять

Наші мрії.

Все далі вітрильник, все далі,

Дедалі більше між нами фальші,

Так невже, любий хлопче,

Це був ти?

Як я вірила очам твоїм,

Як я вірила словам твоїм,

Ой, Боже, як смішно,

Нерозумно і смішно.

Втім, все одно.

Ну досить!

Не згадуватиму,

Не згадуватиму,

Не згадуватиму,

Чому знову?

Чому знову?

Чому знову?

Алло!

О... Алло!

О...

Алло-алло... О... Алло!

Про

Алло-алло-алло... Алло!

Алло!

О... Алло!

Алло-алло-алло...

Алло!