Прощение - Александр Звинцов

Путь свой туманный я выбрал и был тому рад

И даже черт мне завидовал, шел бы он в ад

Дикая ярость в сердце скиталась моем

И ничего не осталось доброго в нем

Руки держал мне все чаще отец и молил

Что же ты зверя сыночек в себе поселил

Что ж ты родной пропадаешь мне хочется знать

Крестик весь потускнел, что дала тебе мать

Простудилась от грехов моих душа

Обманул себя и дай мне Бог прощенья

Я шепчу слова молитвы чуть дыша,

Но никто не видит даже моей тени

Кажется так, что вам меня уже не понять

Я как размытый рисунок дождливого дня

Совесть застыла, тяжесть на грешной душе

Даже мой Ангел-хранитель не слышит уже

Мне бы вот только прощенье отца моего,

Но лишь во сне я лишь смогу вдруг увидеть его

Вот уже внук твой со временем быстро подрос

Дрогнуло сердце и крестик к губам я поднес

Простудилась от грехов моих душа

Обманул себя и дай мне Бог прощенья

Я шепчу слова молитвы чуть дыша,

Но никто не видит даже моей тени

Шлях свій туманний я вибрав і був тому радий

І навіть чорт мені заздрив, ішов би він у пекло

Дика лють у серце блукала моєму

І нічого не залишилося доброго в ньому

Руки тримав мені все частіше батько і молив

Що ж ти звіра синочок у себе поселив

Що ж ти рідний пропадаєш мені хочеться знати

Хрестик весь потьмянів, що дала тобі мати

Застудилась від гріхів моїх душа

Обдурив себе і дай мені Бог прощення

Я шепочу слова молитви трохи дихаючи,

Але ніхто не бачить навіть моєї тіні

Здається так, що вам мене вже не зрозуміти

Я як розмитий малюнок дощового дня

Совість застигла, тяжкість на грішній душі

Навіть мій Ангел-охоронець не чує вже

Мені ось тільки прощення батька мого,

Але тільки в сні я тільки зможу раптом побачити його

Ось уже твій онук з часом швидко підріс

Здригнулося серце і хрестик до губ я підніс

Застудилась від гріхів моїх душа

Обдурив себе і дай мені Бог прощення

Я шепочу слова молитви трохи дихаючи,

Але ніхто не бачить навіть моєї тіні