Памяти Сергея Наговицына - Александр Звинцов

Сколько песен бессмертных он спел для братвы

Тех, что сам написал о прожитом

И не хочется верить, что эти цветы

Здесь засыпали холм, где лежит он.

Припев:

А время вспять не повернуть

Уходишь вдруг, прощай, братуха.

Судьба ведёт в последний путь

Тебе земля пусть будет пухом.

Ветер треплет венки и от этой беды

Самый дерзкий жульман прослезится

Яркий свет вдруг погас у небесной звезды

Нас покинул Сергей Наговицын.

Припев.

Он останется жить в тех, кто жизнь повидал

Ту, что веру ломала в нас круто.

Я прошу вас, друзья, всех, кто Серого знал,

Встать и молча застыть на минуту.

Скільки пісень безсмертних він заспівав для братви

Тих, що сам написав про прожите

І не хочеться вірити, що ці квіти

Тут засипали пагорб, де він лежить.

Приспів:

А час назад не повернути

Ідеш раптом, прощавай, братка.

Доля веде в останній шлях

Тобі земля нехай буде пухом.

Вітер тріпає вінки і від цього лиха

Найзухваліший жульман розплакаться

Яскраве світло раптом згасло у небесної зірки

Нас покинув Сергій Наговіцин.

Приспів.

Він залишиться жити в тих, хто життя побачив

Ту, що віру ламала в нас круто.

Я прошу вас, друзі, всіх, хто Сірого знав,

Встати і мовчки застигнути на хвилину.