Сестре - Александр Звинцов

Сестре

Я и не знал тогда, как буду жить я дальше,

И где найду домашнее тепло,

Кто боль мою без корысти и фальши,

Поймёт, от сердца, чтобы отлегло.

Мной был потерян: дом, семья, родимый берег,

Всю ночь курил тогда, до самого утра.

Я взял гитару и отчалил без истерик

В огромный город, где живёт моя сестра.

А сегодня я, друзья, спешу

Еду, вот, сестрёнку повидать.

Под рюмку побеседуем про новости последние

И о прошлом будем вспоминать.

Под рюмку побеседуем про новости последние

И о прошлом будем вспоминать.

Ты уж прости, что все мои проблемы,

К твоим ещё прибавились тогда,

Да и приехал, может, я не в тему

И твой жених исчез куда-то без следа.

Похоже, где-то мы, с лихим гасконцем,

О нём писал мой тёзка много лет назад,

Ты знай о том, что под московским солнцем,

Живёт твой преданный до самой смерти брат.

Из ресторана я, усталый и охрипший,

Всегда под утро прихожу домой.

Свою над головой имею крышу,

Но вот тоска порой возьмёт — хоть волком вой.

Я помню ты, волнуясь, поджидала

Меня как мать.

Горит в душе свеча.

А если, вдруг, случайно засыпала,

Будил тебя щелчок замочного ключа.

Сестрі

Я і не знав тоді, як житиму я далі,

І де знайду домашнє тепло,

Хто мій біль без користі і фальші,

Зрозуміє, від серця, щоб відлягло.

Мною було втрачено: будинок, сім'я, рідний берег,

Всю ніч курив тоді, до самого ранку.

Я взяв гітару і відправив без істерик

У величезне місто, де живе моя сестра.

А сьогодні я, друзі, поспішаю

Їду, ось, сестричку побачити.

Під чарку поговоримо про новини останні

І про минуле згадуватимемо.

Під чарку поговоримо про новини останні

І про минуле згадуватимемо.

Ти вже пробач, що всі мої проблеми,

До твоїх ще додалися тоді,

Та і приїхав, може, я не в тему

І твій наречений зник кудись без сліду.

Схоже, десь ми, з лихим гасконцем,

Про нього писав мій тезка багато років тому,

Ти знай про те, що під московським сонцем,

Живе твій відданий до смерті брат.

З ресторану я, втомлений і хриплий,

Завжди під ранок приходжу додому.

Свою над головою маю дах,

Але ось туга часом візьме — хоч вовком виття.

Я пам'ятаю ти, хвилюючись, чекала

Мене як мати.

Горить у душі свічка.

А якщо, раптом, випадково засинала,

Будив тебе клацання замкового ключа.