Корешок мой, Вовка - Александр Звинцов

Корешок мой Вовка из Одессы-мамы

Дернул в Сан-Франциско, с юных лет мечтал,

Он считает баксы, а я с дырой в кармане,

И графом Монте-Кристо я пока не стал.

Звучит аккорд, гитара загрустила

И почему-то всё в минорный лад,

Куда-то вдаль вдруг память заманила

На много пролетевших лет назад.

Куда-то вдаль вдруг память заманила

На много пролетевших лет назад.

Пролетают годы, оставляя память,

И судьба-плутовка всё ломает жизнь,

И на что не знаем будем ставки ставить,

Только бы спецовку нам снова не носить.

Но и те одежды выглядели чисто,

Не у всех, конечно, кому работа грех,

А кто по жизни нежный, там учили быстро,

Тот трудяга вечный спину гнул за всех.

Звучит аккорд, гитара загрустила

И почему-то всё в минорный лад,

Куда-то вдаль вдруг память заманила

На много пролетевших лет назад.

Куда-то вдаль вдруг память заманила

На много пролетевших лет назад.

Эх, сейчас с тобою встретиться бы, кореш,

Только мне не светит за бугор рвануть,

Может, эта песня в край твой срикошетит,

Говорят, мир тесен, значит, добрый путь.

Звучит аккорд, гитара загрустила

И почему-то всё в минорный лад,

Куда-то вдаль вдруг память заманила

На много пролетевших лет назад.

Куда-то вдаль вдруг память заманила

На много пролетевших лет назад.

Корінець мій Вовка з Одеса-мами

Смикнувся в Сан-Франциско, з юних років мріяв,

Він вважає долари, а я з діркою в кишені,

І графом Монте-Крісто я поки не став.

Звучить акорд, гітара засумувала

І чомусь все в мінорний лад,

Кудись у далечінь раптом пам'ять заманила

На багато років тому, що пролетіли.

Кудись у далечінь раптом пам'ять заманила

На багато років тому, що пролетіли.

Пролітають роки, залишаючи пам'ять,

І доля-шахрайство все ламає життя,

І на що не знаємо ставки ставити,

Тільки би спецовку нам знову не носити.

Але і той одяг виглядав чисто,

Не у всіх, звичайно, кому робота гріх,

А хто по життя ніжний, там вчили швидко,

Той трудяга вічний спину гнув за всіх.

Звучить акорд, гітара засумувала

І чомусь все в мінорний лад,

Кудись у далечінь раптом пам'ять заманила

На багато років тому, що пролетіли.

Кудись у далечінь раптом пам'ять заманила

На багато років тому, що пролетіли.

Ех, зараз з тобою зустрітися би, кореш,

Тільки мені не світить за гор рвонути,

Може, ця пісня в край твій зрикошетить,

Говорять, світ тісний, отже, добрий шлях.

Звучить акорд, гітара засумувала

І чомусь все в мінорний лад,

Кудись у далечінь раптом пам'ять заманила

На багато років тому, що пролетіли.

Кудись у далечінь раптом пам'ять заманила

На багато років тому, що пролетіли.