Город мой - Александр Звинцов

Однажды в город свой любимый,

Что утонул в деревьях весь,

Он, как и жизнь, неповторимый,

Он, как и жизнь, неповторимый

Вернусь.

Я долго не был здесь.

Зайду с сынишкою на рынок,

Там был всегда тусняк лихой,

И в «Юбилейном"вдруг застыну,

И в «Юбилейном"вдруг застыну —

Здесь познакомился с тобой.

Мне по ночам мой город часто снится,

Он вместе с детством в памяти всегда,

Друзей, подруг знакомые мне лица

Не унесут прошедшие года.

И пусть не всех знакомых встречу

Ведь время мчит, шпана растёт,

Войдя в кабак ночной, замечу,

Войдя в кабак ночной, замечу,

Что уж никто не узнаёт.

Но я уверен, что решают,

Вопросы сложные и нет,

Те пацаны, их город знает,

Те пацаны, их город знает,

С кем пили водку много лет.

Судьба нас часто всех швыряет

Меняем страны, города,

Но все, кто лично меня знает,

Но все, кто лично меня знает,

Душой я с вами навсегда.

Мне очень больно слышать вести

О тех, кого уж не вернуть.

Я вам желаю в этой песне,

Я вам желаю в этой песне:

«Дай Бог по жизни долгий путь!»

Я не скрываю здесь, в столице,

Откуда родом, что и как.

Живу, чтоб вы могли гордиться,

Живу, чтоб вы могли гордиться:

«А!

Саня!

Это наш земляк!»

Друзей, подруг знакомые мне лица

Не унесут прошедшие года.

Якось у місто свій улюблений,

Що потонув у деревах весь,

Він, як і життя, неповторний,

Він, як і життя, неповторний

Повернуся.

Я довго не був тут.

Зайду із синечком на ринок,

Там був завжди тусняк лихий,

І в «Ювілейному» раптом застигну,

І в «Ювілейному» раптом застигну

Тут познайомився з тобою.

Мені по ночах моє місто часто сниться,

Він разом з дитинством у пам'яті завжди,

Друзі, подруги знайомі мені обличчя

Не заберуть минулі роки.

І нехай не всіх знайомих зустрічу

Адже час мчить, шпана росте,

Увійшовши в кабак нічний, зауважу,

Увійшовши в кабак нічний, зауважу,

Що вже ніхто не дізнається.

Але я впевнений, що вирішують,

Питання складні і немає,

Ті пацани, їх місто знає,

Ті пацани, їх місто знає,

З ким пили горілку багато років.

Доля нас часто всіх жбурляє

Міняємо країни, міста,

Але всі, хто особисто мене знає,

Але всі, хто особисто мене знає,

Душою я з вами назавжди.

Мені дуже боляче чути вести

Про тих, кого вже не повернути.

Я вам бажаю в цій пісні,

Я вам бажаю в цій пісні:

«Дай Бог по життя довгий шлях!»

Я не приховую тут, у столиці,

Звідки родом, що й як.

Живу, щоб ви могли пишатися,

Живу, щоб ви могли пишатися:

«А!

Саня!

Це наш земляк!

Друзі, подруги знайомі мені обличчя

Не заберуть минулі роки.