Ещё один раз - Аквариум

Серые следы на сером снегу,

Сбитые с камней имена.

Я много лет был в долгу,

Мне забыли сказать, что долг заплачен сполна.

Пахнет застарелой бедой,

Солнцу не пробиться в глубину этих глаз.

Теперь мне все равно,

что спрятано под темной водой,

Едва ли я вернусь сюда еще один раз.

Есть одно слово, которое сложно сказать,

Но скажи его раз, и железная клетка пуста.

Останется ночь, останется снежная степь,

Молчащее небо и северная звезда.

И кажется, что там впереди,

Что-то непременно для нас.

Но сколько ни идешь, отсюда никуда не уйти

Едва ли я вернусь сюда еще один раз.

Над скудной землей бешено кричит воронье,

Над ними синева, но они никуда не взлетят.

У каждого судьба, у каждого что-то свое,

Они не выйдут из клетки, потому что они не хотят.

И если выбить двери плечом,

Все выстроится снова за час.

Сколько ни кричи, рпустота в пустоту ни о чем,

Есть повод прийти сюда еще один раз.

Сірі сліди на сірому снігу,

Збиті з каменів імена.

Я багато років був у боргу,

Мені забули сказати, що борг сплачений сповна.

Пахне застарілим лихом,

Сонцю не пробитися в глибину цих очей.

Тепер мені байдуже,

що заховано під темною водою,

Ледве я повернуся сюди ще один раз.

Є одне слово, яке важко сказати,

Але скажи його раз, і залізна клітина порожня.

Залишиться ніч, залишиться сніговий степ,

Мовче небо і Північна зірка.

І здається, що там попереду,

Щось неодмінно для нас.

Але скільки ні йдеш, звідси нікуди не піти

Ледве я повернуся сюди ще один раз.

Над мізерною землею шалено кричить вороння,

Над ними синьова, але вони нікуди не злетять.

У кожного доля, у кожного щось своє,

Вони не вийдуть із клітини, бо вони не хочуть.

І якщо вибити двері плечем,

Все вишикується знову за годину.

Скільки ні кричі, рпустота в пустоту ні про чем,

Є нагода прийти сюди ще один раз.