Чёрный брахман - Аквариум

Когда летний туман пахнет вьюгой,

Когда с неба крошится труха,

Когда друга прирежет подруга,

И железная вздрогнет соха.

Я один не теряю спокойства,

Я один не пру против рожна.

Мне не нужно не пушек ни войска,

И родная страна не нужна.

Что мне ласковый шепот засады,

Что мне жалобный клекот врага?

Я не жду от тиранов награды,

И не прячу от них пирога.

У меня за малиновой далью,

На далекой лесной стороне,

Спит любимая в маленькой спальне

И во сне говорит обо мне…

Ей не нужны ни ведьмы ни судьи,

Ей не нужно ни плакать ни петь,

Между левой и правою грудью

На цепочке у ней моя смерть.

Пусть ехидны и дядьки с крюками

Вьются по небу, словно гроза —

Черный брахман с шестью мясниками

Охраняет родные глаза.

Прекращайся немедленно, вьюга,

Возвращайся на небо, труха.

Воскрешай свово друга, подруга,

Не грусти, дорогая соха.

У меня за малиновой далью,

Равнозначная вечной весне,

Спит любимая в маленькой спальне,

И во сне говорит обо мне,

Всегда говорит обо мне.

Коли літній туман пахне завірюхою,

Коли з неба кришиться труха,

Коли друга приріже подруга,

І залізна здригнеться соха.

Я один не втрачаю спокою,

Я один не пру проти рожна.

Мені не потрібно не гармат ні війська,

І рідна країна не потрібна.

Що мені лагідний шепіт засідки,

Що мені жалібний клекіт ворога?

Я не жду від тиранів нагороди,

І не ховаю від них пирога.

У мене за малиновою далечінь,

На далекому лісовому боці,

Спить кохана в маленькій спальні

І во сні говорить про мене...

Їй не потрібні ні відьми ні судді,

Їй не потрібно ні плакати ні співати,

Між лівими і правими грудьми

На ланцюжку у неї моя смерть.

Нехай єхидні і дядьки з гаками

В'ються по небу, наче гроза

Чорний брахман із шістьма м'ясниками

Охороняє рідні очі.

Припиняйся негайно, завірюха,

Повертайся на небо, труха.

Воскресай своє друга, подруго,

Не сум, дорога соха.

У мене за малиновою далечінь,

Рівнозначна вічна весна,

Спить кохана в маленькій спальні,

І во сні говорить про мене,

Завжди каже про мене.