The Melancholy Spirit - Agalloch

It was in this haunted place under a moonless cloak of ebony

I was drawn to the glow of a young spiritess weeping in the woods

The blackest ravens and ice-veiled boughs

Have spoken of you, goddess of these bleak woods

I yearn for your embrace, spiritess of the melancholia

Show me, again, your sweet face

Enchant me with your rich, cinder burnt ether

Lure me into your arms and bless unto me eternal death

She had spoken to the dawn

Her words wisped in tongues of the wind

And then silence…

Pale clouds betrothed the dawn

Black rain fell

The birds wore masks

The haunting stain of her woe

Had burned itself into the oak

Night had gone

Bereaved, I was torn for her

One last time I witnessed her beauty in the distance

The arms of the trees tore at her morbid gown swaying in the loathsome winter

breeze

She faded before my eyes

Since that day a thousand veiled birds have taken flight

And the melancholy rain still pours forever on…

Це було у цему місці з привидами під безмісячним плащем чорного дерева

Мене приваблювало сяйво юної духівниці, яка плакала в лісі

Найчорніші ворони і закриті льодом гілки

Я говорив про вас, богине цих похмурих лісів

Я сучу твоїх обіймів, духи меланхолії

Покажи мені ще раз своє миле обличчя

Зачаруй мене своїм багатим, спаленим ефіром

Замани мене в свої обійми і благослови мені вічну смерть

Вона розмовляла з світанком

Її слова стерті мовами вітру

А потім тиша…

Бліді хмари сватали зорі

Падав чорний дощ

Птахи були в масках

Переслідувана пляма її горя

Згорів собі в дубі

Ніч пройшла

Скорбний, я розривався за неї

Востаннє я бачив її красу на відстані

Руки дерев роздирали її хворобливе плаття, яке коливалося огидною зимою

вітерець

Вона зникла на моїх очах

Відтоді тисяча птахів із вуалью полетіли

А меланхолійний дощ ллє вічно...