She Painted Fire Across The Skyline Pt. 1 - Agalloch

Oh, dismal mourning…

I open my weary eyes once again

My life has been left hollow and ashes have filled the gorge of my within

Last night I hoped and wished I’d die in my sleep but no catharsis was granted

to me

Will this pain ever pass?

The enchanting perfumes of winter and the bleak, cold breath of her still

haunts me…

Oportet ubique pulchritudinem evanescere

So half of me rode to the mountains and the other half soared high in the winds

To a place where the angels had fallen, the soil gagged and choked on their

wings

My soul was the pale skyline that she stretched across the horizon

Two years had brought the fire that she paints upon my loathsome canvas

О, сумний траур…

Я знову відкриваю втомлені очі

Моє життя залишилося пустим, а попіл заповнив ущелину мого всередині

Минулої ночі я сподівався і хотів померти уві сні, але катарсис не був наданий

для мене, мені

Чи пройде колись цей біль?

Чарівні пахощі зими та похмурий холодний подих її нерухомості

переслідує мене…

Oportet ubique pulchritudinem evanescere

Тож половина мене поїхала в гори, а інша половина злетіла високо на вітрі

До місця, куди впали ангели, ґрунт заткнувся й захлинувся їх

крила

Моєю душею був блідий горизонт, який вона простягала через горизонт

Два роки принесли вогонь, який вона малює на моєму огидному полотні