Я хотел бы умереть во сне - АДО

Я хотел бы умереть во сне.

Хоть под снегом, хоть под летний дождь.

Говорите, что не впрок,

Говорите, что не в срок,

Да уж, видно, не дождаться мне.

Ну, а взяли-то немногого мы:

Снега талого — и тот как вода.

Все крутые берега

Моет бурная река

Уходили с берегов на стога.

А базар был ходу факелам дать,

Чтоб огнями разгулять ночь к утру.

Просидевши у печи,

Запалили фитили,

Выносили — гаснут все на ветру.

А на паперти тяжелая дверь,

А над нею — золотые купола.

Ай, взлететь, да не упасть,

За дружков своих пропасть,

Да в малину баба снова увела…

Выходи скорей гулять хоровод.

Береглася от людей для кого:

Для блатного упыря

И его забавы для

Ну, иди теперь, роди всем змея.

Ой, уткнуться бы башкою в хвой

Да слезами выгнать сердца хворь.

В кровь зубами рву уста,

Кругом темень-пустота,

Звезды падают, ой, мать, красота!

И добилися кому невтерпеж.

И томились за здорово живешь.

Только тливо все болит,

Самогоном все разит,

А смертям всегда несметен был счет.

Ой, опомнись, Стеха, руки горят,

Птицы снова стороною летят:

Только чахлым воронам

По дороге ближе к нам

Умирать с людьми — и то пополам.

А меняй мое добро на коня.

Пусть лежит свободно дышит земля.

Я б, заснявши башмаки,

Побросал бы все мешки,

Да грехи за ним бежать не велят.

Я хотел бы умереть во сне.

Хоть под снегом, хоть под летний дождь.

Говорите, что не впрок,

Говорите, что не в срок,

Да уж, видно, не дождаться мне…

Я хотів би померти уві сні.

Хоч під снігом, хоч під літній дощ.

Кажіть, що не прорік,

Говоріть, що не в термін,

Так, вже, видно, не дочекатися мені.

Ну, а взяли трохи ми:

Снігу талого — і той як вода.

Всі круті береги

Миє бурхлива річка

Йшли з берегів на стогу.

А базар був ходу факелам дати,

Щоб вогнями розгуляти ніч до ранку.

Просидівши біля печі,

Запалили ґноти,

Виносили — гаснуть усі на вітрі.

А на паперті важкі двері,

А над нею золоті куполи.

Ай, злетіти, та не впасти,

За друзів своїх прірва,

Так в малину баба знову повела...

Виходь швидше гуляти хоровод.

Береглася від людей для кого:

Для блатного упиря

І його забави для

Ну, йди тепер, народи всім змія.

Ой, уткнутися би головою в хвой

Так сльозами вигнати серця хворобу.

В кров зубами рву уста,

Навколо темрява-порожнеча,

Зірки падають, ой, мати, краса!

І добилися кому невтерпі.

І томилися за здорово живеш.

Тільки тліво все болить,

Самогоном все вражає,

А смертям завжди незліченний був рахунок.

Ой, схаменись, Стеха, руки горять,

Птахи знову стороною летять:

Тільки хирлявим воронам

Дорогою ближче до нас

Вмирати з людьми — і то наполовину.

А міняй моє добро на коня.

Нехай лежить вільно дихає земля.

Я б, знявши черевики,

Покидав би всі мішки,

Так гріхи за ним бігти не велять.

Я хотів би померти уві сні.

Хоч під снігом, хоч під літній дощ.

Кажіть, що не прорік,

Говоріть, що не в термін,

Так, вже, мабуть, не дочекатися мені…