Что остаётся нам - АДО

Пел на озере в ночь,

Ночь прилива, чистой воды,

Отвлекая внимание рыб

От блеска упавшей звезды.

Ты — пленник того, что увидел здесь,

Город молча благословил

Твою смерть под этой луной.

Долго ждать не пришлось —

У нее все с собой.

Что остается нам —

Много листьев и много травы…

Много больше, чем думали мы,

Когда тело твое осветило погост.

Когда дождь не тушил поминальных свечей,

Когда птицы не пугались людей,

Ветер вышел, но не спорил с волной,

Кто-то видел березовый знак —

Говорили, что твой.

Век не кончился — кончился день.

Небо все еще выше земли.

Наш Иван соблюдает душистый чай,

Все ждем снега и новой любви.

Он знал, что без солнца начинается ночь,

Что с деревьями кончается лес.

Верный ворон треплет клювом плечо,

Все уйдут, кто был здесь ни при чем.

Співав на озері в ніч,

Ніч припливу, чистої води,

Відвертаючи увагу риб

Від блиску зірки, що впала.

Ти— бранець того, що побачив тут,

Місто мовчки благословило

Твою смерть під цим місяцем.

Довго чекати не довелося—

У не все з собою.

Що залишається нам —

Багато листя і багато трави…

Багато більше, ніж ми думали,

Коли тіло твоє освітило цвинтар.

Коли дощ не гасив поминальних свічок,

Коли птахи не лякалися людей,

Вітер вийшов, але не сперечався з хвилею,

Хтось бачив березовий знак —

Говорили, що твій.

Вік не скінчився - скінчився день.

Небо все ще вище землі.

Наш Іван дотримується запашного чаю,

Все чекаємо снігу і нового кохання.

Він знав, що без сонця починається ніч,

Що з деревами кінчається ліс.

Вірний ворон тріпає дзьобом плече,

Усі підуть, хто був тут ні до чого.