Я давил цветное стекло - АДО

Я давил цветное стекло,

Победа давалась легко.

Желая свободы в крови,

Распахнутый борт пиджака.

Но сестры сказали: Нет,

Нам не хватит половины огня.

Если ты не добудешь еще,

Мы никогда не дождемся дня.

Я излишне свободен в выборе знака,

Я меняю минус на плюс.

Я говорю до встречи,

Зная, что больше сюда не вернусь.

Новый город зажат геометрией камня,

Его руки тянутся вверх,

Но сестры уходят, не узнав, кто здесь жив,

И не взяв предложенный хлеб.

Кто живет на земле, тот мечтает о небе,

А по небу прошел такой слух:

Не случись на земле одного рубля —

Никто бы не думал о двух.

У дождя слой асфальта и пыли,

Вода не найдет травы…

Бог хотел разговаривать с ними —

Они молчат и они правы.

Я не видел седьмого неба,

Мне не снился девятый сон.

Если бы я стал птицей,

Лучшим другом стал бы мне слон.

Но сестры сказали: Нет,

Нам не хватит половины пути,

Ты владеешь правом смотреть на цветы,

Мы имеем право идти.

Я тиснув кольорове скло,

Перемога давалася легко.

Бажаючи свободи в крові,

Відчинений борт піджака.

Але сестри сказали: Ні,

Нам не вистачить половини вогню.

Якщо ти не здобудеш ще,

Ми ніколи не дочекаємося дня.

Я надмірно вільний у виборі знака,

Я міняю мінус на плюс.

Я говорю до зустрічі,

Знаючи, що більше сюди не повернуся.

Нове місто затиснуте геометрією каменю,

Його руки тягнуться вгору,

Але сестри йдуть, не дізнавшись, хто тут живий,

І не взявши запропонований хліб.

Хто живе на землі, той мріє про небо,

А по небу пройшла така чутка:

Не трапись на землі одного рубля

Ніхто би не думав про двох.

У дощу шар асфальту та пилу,

Вода не знайде трави…

Бог хотів розмовляти з ними —

Вони мовчать і вони мають рацію.

Я не бачив сьомого неба,

Мені не снився дев'ятий сон.

Якщо б я став птахом,

Найкращим другом став би мені слон.

Але сестри сказали: Ні,

Нам не вистачить половини шляху,

Ти маєш право дивитися на квіти,

Ми маємо право йти.