Письмо самому себе - АДО

Если катится — вниз,

Поднимается — вверх.

Если не по пути,

Придется платить.

Если гаснет, то дым.

Если рана, то кровь.

И никто никогда не сможет

Похвастаться чем-то другим.

Если вечер — вино,

То утор — окно,

И легко объяснить кино,

Но только не сны.

Когда живого тошнит,

Мертвый молчит,

И нет причины грустить,

Кроме любви.

Кто не знает, тот лжет.

Если глуп, не поймет.

Есть такие, что не могут

Прямо смотреть в глаза.

У бумаги свой цвет,

У вопроса — ответ,

Но никто не желает

Раскрашивать и отвечать.

Якщо котиться вниз,

Піднімається - вгору.

Якщо не по шляху,

Прийде платити.

Якщо гасне, то дим.

Якщо рана, то кров.

І ніхто ніколи не зможе

Похвалитися чимось іншим.

Якщо вечір — вино,

То утор — вікно,

І легко пояснити кіно,

Але тільки не сни.

Коли живого нудить,

Мертвий мовчить,

І немає причини сумувати,

Окрім кохання.

Хто не знає, той бреше.

Якщо дурний, не зрозуміє.

Є такі, що не можуть

Прямо дивитися в очі.

У папери свій колір,

У питання — відповідь,

Але ніхто не бажає

Розфарбовувати і відповідати.