Набоб - АДО

Я всегда говорил тебе правду,

Как последний набоб на земле.

Я посыплю голову пеплом,

Если ты погибнешь в войне,

От которой я тебя не сберег.

Ты родился в императорский праздник,

Как немногим, под знак,

Твое имя накричали мне гуси,

Как всегда, недовольные тем,

Что вода нестерпимо горька.

Тебя придумали женщины,

Уставшие за ночь от слез,

Прикоснувшись рукой к холодной стене…

Успокоенный снегом в постели,

Потревоженный сновиденьем греха,

Как Сатир поражение Девы

Начинал, как фагот, осторожно, —

Как свирель, она осталась легка.

Усни в измерении века —

Проснешься в измерении дня.

Пусть сон будет в руку тебе.

К полуночи успокоится время

И успеет подняться Луна,

Что вдвойне устоит против силы,

На которой гуляет война,

И еще отзовется потом…

Бог с ним, случится такое,

И останется вместе с тобой —

Сохрани, приумножь и отдай…

Я завжди казав тобі правду,

Як останній набоб на землі.

Я посиплю голову попелом,

Якщо ти загинеш у війні,

Від якої я тебе не зберіг.

Ти народився в імператорське свято,

Як небагатьом, під знак,

Твоє ім'я накричали мені гуси,

Як завжди, незадоволені тим,

Що вода нестерпно гірка.

Тебе придумали жінки,

Втомлені за ніч від сліз,

Доторкнувшись рукою до холодної стіни…

Заспокоєний снігом у постелі,

Потривожений сновидінням гріха,

Як Сатир поразка Діви

Починав, як фагот, обережно,—

Як сопілка, вона залишилася легкою.

Усні у вимірюванні століття —

Прокинешся у вимірі дня.

Нехай сон буде в руці тобі.

До опівночі заспокоїться час

І встигне піднятися Місяць,

Що вдвічі встоїть проти сили,

На якій гуляє війна,

І ще відгукнеться потім...

Бог з ним, трапиться таке,

І лишиться разом з тобою —

Збережи, примножи і віддай…