Алессандро - АДО

В сплетеньи ив и платанов где слово слабее, чем взгляд,

Течет река Серезм в долине синих гирлянд.

Там руки мужчины сильнее,

Там женщина легче, чем тень,

Там дети людей и дети птиц

Помнят своих матерей.

Все там живут по часам старца из бухты Ламанд.

Он — ровесник реки Серезм в долине гирлянд.

Глаза его были бесцветны,

Потому что видели все

Слово, шаланда и ветер —

Это все, что было свое.

Старые люди искали в нем слово,

Юноши — ветер и свет.

Последний хлеб не был убран,

Последний куплет не был спет.

Смерть появилась не сразу,

Смерть открывала свой счет.

Он ей сказал — пусть люди уйдут,

Он один не уйдет

Алессандро, Алессандро,

Я не успел закрыть глаза.

Я увидел твое последнее слово,

Последней была слеза.

Последним таким было небо,

Последней такой была ночь,

Рука, покачнувшая лодку,

Рука, ласкавшая дочь.

У плетінні і платанів де слово слабше, ніж погляд,

Тече річка Серезм у долині синіх гірлянд.

Там руки чоловіка сильніші,

Там жінка легша, ніж тінь,

Там діти людей та діти птахів

Пам'ятають своїх матерів.

Всі там живуть по годинах старця з бухти Ламанд.

Він — ровесник річки Серезм у долині гірлянд.

Очі його були безбарвні,

Тому що бачили усі

Слово, шаланда і вітер —

Це все, що було своє.

Старі люди шукали в ньому слово,

Юнаки — вітер і світло.

Останній хліб не був прибраний,

Останній куплет не був заспіваний.

Смерть з'явилася не відразу,

Смерть відкривала свій рахунок.

Він їй сказав — нехай люди підуть,

Він один не піде

Алессандро, Алессандро,

Я не встиг заплющити очі.

Я побачив твоє останнє слово,

Останньою була сльоза.

Останнім таким було небо,

Останньою такою була ніч,

Рука, похитнувши човен,

Рука, пестила дочка.