Тибета што - АБВИОТУРА

Что судьба горька, да молва длинна

Знал заранее, знал доподлинно,

Но решил дурак всё изведать сам

Вот лежит теперь, не шевелится

Он душой крылат, да лицом испит

Уж который год в тишине не спит

Стонет жалобно, волком скалится

Смехом давится, на пол валится

А Тибета Што

А Тибета Што

Ближе к полночи очи выпучу

Наломаю строк, песню вымучу

Не слова в строке, искры жгучие

Гвозди острые, льды колючие

Наведу в бадье на воде беду

Бреднем выловлю душу-ябеду

Огрызается, больно жалится

По всему видать, обижается

А Тибета Што

А Тибета Што

Что-то сердце жмет под рубашкою

Видно мается долей тяжкою

То ли лается, то ли кается

Жить торопится, спотыкается

На груди рвану ворот вышитый

В поле выбегу, звёзды выше там

Зверю дикому подпою чуть-чуть

Пойду по небу, тучу вытопчу

Ну, а Тибета Што

А Тибета Што

Що доля гірка, так голос довга

Знав заздалегідь, знав достеменно,

Але вирішив дурень все звідати сам

От лежить тепер, не ворушиться

Він душою крилатий, так лицем іспит

Вже котрий рік у тиші не спить

Стогне жалібно, вовком скеляться

Сміхом давиться, на підлогу валиться

А Тибету Що

А Тибету Що

Ближче до опівночі очі витріщу

Наламаю рядків, пісню вимучу

Не слова в рядку, іскри пекучі

Цвяхи гострі, льоди колючі

Наведу в бадьї на воді біду

Бреднім виловлю душу-ябеду

Огризається, боляче скаржиться

З усього видно, ображається

А Тибету Що

А Тибету Що

Щось серце тисне під сорочкою

Видно мається часткою тяжкою

То ли гавкає, то ли кається

Жити поспішає, спотикається

На грудях рвану воріт вишитий

У поле вибігу, зірки вище там

Звірю дикому підспіваю трішки

Піду по небу, хмару витопчу

Ну, а Тибету Що

А Тибету Що