Хомуты - АБВИОТУРА, Инна Желанная

Захлестнул петлей, вервью-ужищем

Шею ломкую, песню горькую

Оказалось зря.

Силы уж ещё

В двух мешках припас полных с горкою

Да припрятал так, что сыскать не мог

Три зимы подряд, да три месяца

Оттого тоска валит зельем с ног,

А душа ревёт, с горя бесится

Рыскал по лесу россомахою

Гладкой нерпою море правил я

Взмыл под облако тихой птахою

Не нашёл нигде силы правильной

Заглянул в себя.

Не достать до дна

Не горят в груди зори зоркие

Сердце ощупью.

Так и есть!

Она!

В двух мешках лежит полных с горкою

Зачерпнул рукой, бросил за спину

Зёрна чёрные, звёзды частые,

А в груди тоска, хоть лезь на стену

Изурочь, изрежь в кровь запястия

Ни к чему, видать, сила ярая

Коли тело жжёт, сушит жаждою

Опалю тебя жалом, жаром я

Жадно вытяну жилу каждую

Хомуты да омуты

Помни, девка, кому ты

Сердце дарила

Захльоснув петлею, верв'ю-ужищем

Шию ламку, пісню гірку

Виявилося дарма.

Сили вже

У двох мішках запас повних з горкою

Так приховав так, що знайти не міг

Три зими поспіль, так три місяці

Тому туга валить зіллям з ніг,

А душа реве, з горя біситься

Ризикав по лісу росомахою

Гладкою нерпою море правил я

Змило під хмару тихою птицею

Не знайшов ніде сили правильної

Заглянув у себе.

Не дістати до дна

Не горять у груди зорі пильні

Серце на дотик.

Так і є!

Вона!

У двох мішках лежить повних з гіркою

Зачерпнув рукою, кинув за спину

Зерна чорні, зірки часті,

А в груди туга, хоч лізь на стіну

Ізуроч, зріж у кров зап'ястя

Нічому, мабуть, сила яра

Коли тіло палить, сушить спрагою

Опалю тебе жалом, жаром я

Жадібно витягну жилу кожну

Хомути та мути

Пам'ятай, дівко, кому ти

Серце дарила