Давай - АБВИОТУРА

Неба синяя дыра

Словно в теле рана

Что склонились, доктора?

Расходитесь… рано

Рано ветер растрепал

В моих крыльях перья

Рано душу расстрелял

Посмотри… Теперь я

Дуну, плюну, выйду в круг

Разорву рубаху

Выну крюк из цепких рук

Уроню на плаху

Ты катись-ка, голова

По дороге пыльной

Подбери с земли слова

Да поведай быль нам

Воет горе на горе

Горько и протяжно

Подымусь-ка на заре

Хоть и будет тяжко

Спину ломит, давит грудь

Не вздохнуть, не охнуть

Подлечил бы кто-нибудь

Что бы не засохнуть

Вот те крест, а вот те плеть

Выбирай, что хочешь

Можно в небо улететь

Что, дурак, хохочешь?

Да куда же ты, постой

Пропадешь без вести

Вправо, влево лес густой

Вёрст, поди, на двести

Сердце прочно сжал в тиски

Став на перепутье

От похмелья да с тоски

Всё поперепутал

Лютой злобой полыхал

Заливал тревогу

Наобум да впопыхах

Выбирал дорогу

По нехоженой тропе

Топал вперевалку

Всё, что было, всё пропел

Ничего не жалко

По карманам не таил

Ни рублей, ни песен

По себе себя кроил

Хоть и сам был тесен.

А ты давай, пока не видит никто

Небо синя діра

Немов у тілі рана

Що схилилися, лікарю?

Розходьтеся... рано

Рано вітер розтріпав

У моїх крилах пір'я

Рано душу розстріляв

Подивися… Тепер я

Дуну, плюну, вийду в коло

Розірву сорочку

Вину гак із чіпких рук

Впустю на плаху

Ти котись, голова

По дорозі курної

Підбери із землі слова

Та повідай був нам

Виє горе на горі

Гірко та протяжно

Піднімусь на зорі

Хоч і буде тяжко

Спину ломить, тисне груди

Не зітхнути, не охнути

Підлікував би хтось

Що б не засохнути

Ось ті хрест, а ось ті батіг

Вибирай, що хочеш

Можна в небо відлетіти

Що, дурню, регочеш?

Та куди ж ти, стривай

Пропадеш безвісти

Праворуч, ліворуч ліс густий

Верст, мабуть, на двісті

Серце міцно стиснув у лещата

Ставши на роздоріжжі

Від похмілля та з туги

Все переплутав

Лютою злобою палахкотів

Заливав тривогу

Навпаки та похапцем

Вибирав дорогу

По нехоженій стежці

Топав перевалку

Все, що було, все заспівав

Нічого не шкода

По кишенях не таїв

Ні рублів, ні пісень

По собі кроїв

Хоч і сам був тісний.

А ти давай, доки не бачить ніхто